У 2025 році вартість контрактної освіти в українських університетах зросте з 35-38 тисяч до приблизно 50 тисяч гривень щорічно через інфляцію та необхідність підвищення заробітної плати викладачів. Уряд частково компенсуватиме ці витрати через систему грантів, надаючи до 15-16 тисяч гривень на одного студента.
Таку заяву зробив заступник міністра освіти і науки Михайло Винницький під час інтерв’ю для ЗМІ. Рішення зумовлене не лише інфляційними тенденціями, а й глибшими системними проблемами щодо якості освітніх послуг та рівня оплати праці в академічному секторі.
За словами Вінницького, середня вартість контрактної освіти у 2024 році становила 35-38 тисяч гривень на рік. Очікується, що ця сума зросте приблизно до 50 тисяч гривень у 2025 році, що відповідатиме середнім витратам, які держава виділяє на кожного студента-бюджетника. «Якісна освіта має свою ціну. Ми повинні чесно це визнати, як освітяни, так і як суспільство», – наголосив заступник міністра.
Хоча інфляція сприяє зростанню витрат, вона не є основним фактором. Винницький наголосив, що основна увага приділяється необхідності підвищення зарплат викладачів вищої освіти. Зарплата викладача тісно пов’язана з кількістю студентів та вартістю освіти. З огляду на зменшення кількості абітурієнтів та загального рівня доходів населення, система вищої освіти потребує нових джерел фінансування.
«Ми часто обговорюємо низькі зарплати вчителів, але не помічаємо, що викладачі університетів стикаються з ще складнішими обставинами», – зазначив Винницький. Розуміючи, що збільшення вартості може стати непідйомним для багатьох сімей в Україні, Міністерство освіти і науки створило нову систему грантів, спрямовану на часткове покриття витрат за контрактом.
Згідно з цією новою системою, студент сплачуватиме лише частину плати (приблизно 35 тисяч гривень), тоді як держава субсидуватиме решту суми, до 15-16 тисяч гривень, через цільовий грант. Ця ініціатива має на меті зберегти доступність освіти для ширшого демографічного населення, незважаючи на зростання вартості.
За словами Винницького, це дає університетам можливість підвищити якість освіти, інвестуючи в технічну інфраструктуру, наукові дослідження та справедливу заробітну плату для освітян. Однак ця можливість матеріалізується лише за умови ефективного фінансового управління та прозорості розподілу коштів.