Українські аграрії мають потенціал значно збільшити виробництво ріпаку, ключової сировини для біодизелю. За прогнозами Мінекономіки, посівні площі можуть сягнути 1,5 мільйона гектарів, що дозволить скоротити імпорт дизельного палива до 30%. Нині ж значна частина вирощеного ріпаку експортується, а в Україні виробництво біодизелю перебуває на початковому етапі. Зважаючи на поточні виклики з постачанням традиційного пального, це сприятливий час для розвитку вітчизняного виробництва альтернативних видів палива.
Біопаливо: екологічна перевага та шлях до Європи
Світовий ринок рідкого біопалива демонструє стабільне зростання, і до 2030 року його частка прогнозується на рівні 15%. Нинішні цінові коливання на нафтопродукти лише прискорюють цю тенденцію. Провідні країни, зокрема США, Бразилія, Китай та держави ЄС, активно нарощують виробництво та використання біопалива. Понад 60 країн вже запровадили обов’язкові норми щодо вмісту біокомпонентів у пальному, а деякі навіть заборонили використання чистого дизелю.
В Європейському Союзі рідке біопаливо першого покоління (біодизель та біоетанол) давно є стандартом. На відміну від України, де пріоритетом залишається ціна, європейські споживачі дедалі більше уваги приділяють екологічності пального. Законодавство ЄС вимагає обов’язкового використання біодизелю, встановлюючи мінімальні норми його частки на ринку. Це стимулює створення виробничих кластерів, де підприємства з виготовлення біопалива розташовані поруч із нафтопереробними заводами для оптимізації логістики.
До складу бензинів додають біоетанол, виготовлений із цукро- та крохмалевмісних культур (кукурудзи, пшениці, ячменю, буряків). Для дизельного палива використовують біодизель, який виробляють з рослинних олій (ріпакової, соєвої, соняшникової) або тваринних жирів. Найпоширеніші суміші містять 5% або 10% біокомпонентів (Е5/Е10 для бензину та В5/В10 для дизелю).
Біодизель суттєво знижує викиди вуглекислого газу та повністю усуває викиди діоксиду сірки. Він є екологічно безпечним, оскільки розкладається на нешкідливі компоненти за короткий термін.
Виклики та перспективи для України
Європейський транспортний парк значною мірою адаптований до використання біодизелю. Нові автомобілі вже з конвеєра готові до такого пального, тоді як стару техніку за потреби модернізують. В Україні ж залити біодизель чи його суміші можна не в усі автомобілі, що є одним з бар’єрів для його поширення. Крім того, чистий біодизель може загусати при низьких температурах (нижче +5°C), що вимагає додавання присадок та збільшує його вартість. Це робить його менш конкурентоспроможним порівняно з традиційним пальним, навіть за нинішніх високих цін.
Перспективним варіантом є додавання 5-20% біодизелю до звичайного пального. Така суміш несуттєво впливає на загальну вартість, не потребує присадок і може використовуватися за будь-яких температур.
ЄС є лідером у світовому виробництві біопалива, зокрема Німеччина, Іспанія та Франція. Польща та Чехія також активно розвивають цю галузь. Значну частину сировини, такої як кукурудза та ріпак, європейські виробники закуповують в Україні. Це свідчить про нашу важливу роль у глобальному ланцюгу постачання. Однак, частка України у виробництві кінцевої продукції з високою доданою вартістю є мізерною. Зростання світових цін на вуглеводні створює унікальну можливість для України розвинути власне виробництво біопалива та зайняти гідне місце на цьому ринку.
Источник: www.ukrinform.ua