Автомобіль, придбаний у період шлюбу, за загальним правилом вважається спільною сумісною власністю подружжя. Однак, при переоформленні транспортного засобу в сервісному центрі МВС, письмової згоди другого з подружжя не вимагають. Важливо розуміти, що така відсутність вимоги не надає одному з подружжя права одноосібно розпоряджатися спільним майном без юридичних наслідків.У випадку продажу автомобіля без відома та згоди чоловіка чи дружини, другий з подружжя має право захищати свої майнові інтереси через суд. Це може включати вимогу про визнання договору купівлі-продажу недійсним або про стягнення половини вартості автомобіля.Процедура розлучення також не змінює статусу майна, набутого у шлюбі; воно продовжує вважатися спільною сумісною власністю до моменту його поділу.
Причини відсутності вимоги щодо згоди другого з подружжя при переоформленні авто в СЦ МВС
Переважна більшість угод купівлі-продажу транспортних засобів укладається безпосередньо в сервісних центрах Міністерства внутрішніх справ України і не потребує нотаріального посвідчення.Відповідно до чинних нормативних документів, зокрема Порядку державної реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 7 вересня 1998 року, при переоформленні автомобіля сервісні центри не вимагають письмової згоди другого з подружжя.Проте, слід наголосити, що можливість проведення переоформлення без зазначеної згоди не скасовує принципів розпорядження майном, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя. У випадку, якщо продавець не досяг згоди з другим з подружжя щодо продажу автомобіля та здійснив відчуження майна приховано, це може мати вагомі юридичні наслідки.
Правовий статус автомобіля, придбаного у шлюбі
Згідно зі статтями 60, 63 та 65 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю. Це правило діє незалежно від того, чи мав один із подружжя самостійний заробіток (з поважних причин, таких як навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо).Кожна річ, придбана протягом шлюбу (за винятком речей індивідуального користування), вважається об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.Подружжя має рівні права на володіння, користування та розпорядження таким майном, якщо інше не передбачено домовленістю між ними. Розпорядження спільним майном повинно здійснюватися за взаємною згодою.У випадках, коли один із подружжя укладає угоди, що вимагають нотаріального посвідчення та/або державної реєстрації, а також угоди щодо цінного майна, необхідна письмова згода другого з подружжя, яка підлягає нотаріальному посвідченню.
Регулювання продажу спільного майна відповідно до Цивільного кодексу
Питання розпорядження спільним майном також регламентується Цивільним кодексом України.Згідно зі статтею 369 ЦК України, розпорядження майном, що перебуває у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо законом не встановлено інше.Якщо один зі співвласників вчиняє правочин щодо спільного майна, це вважається вчиненим за згодою всіх співвласників, якщо законом не встановлено протилежне.Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, має бути надана в письмовій формі та нотаріально посвідчена. Співвласники також можуть уповноважити одного з них на вчинення відповідних правочинів.Проте, правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним зі співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника, якщо буде доведено відсутність необхідних повноважень у такого співвласника.
Необхідність згоди колишнього подружжя після розірвання шлюбу
Сам факт припинення шлюбу не призводить до автоматичного припинення права спільної сумісної власності на майно, набуте під час шлюбу.Стаття 68 СК України встановлює, що розпорядження майном, яке є об’єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до норм Цивільного кодексу України.Верховний Суд неодноразово наголошував, що розірвання шлюбу не змінює правового статусу майна подружжя. Воно залишається їхньою спільною сумісною власністю.Лише після офіційного поділу спірного майна та визначення конкретних часток кожного зі співвласників, таке майно може набути статусу спільної часткової власності або перейти у власність одного з колишніх подружжя.Таким чином, якщо автомобіль був придбаний у шлюбі та не був поділений після розлучення, один з колишніх подружжів не має автоматичного права самостійно розпоряджатися спільним транспортним засобом.
Винятки: коли автомобіль, придбаний у шлюбі, може не вважатися спільною власністю
Важливо зазначити, що не все майно, придбане одним із подружжя під час шлюбу, автоматично стає спільною сумісною власністю.Подружжя може набувати майно, яке належить одному з них на праві особистої приватної власності.Зокрема, згідно зі статтею 57 СК України, до особистої приватної власності одного з подружжя належить майно, набуте під час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування. Також сюди відноситься майно, придбане за кошти, які належали йому чи їй особисто.Отже, у спорі щодо автомобіля ключовим є не лише факт його придбання в період шлюбу, а й обставини та джерела коштів, за які він був набутий. Якщо автомобіль належить одному з подружжя на праві особистої приватної власності, застосування правил щодо необхідності згоди другого з подружжя на розпорядження спільним майном є недоцільним.
Подробиці можна знайти на сайті: news.finance.ua