Історія створення та еволюція дирижаблів
Дирижабль, або керований аеростат, є літальним апаратом, наповненим газом, легшим за повітря. Його ключовою особливістю є наявність двигуна, що забезпечує незалежність від напрямку вітру. Класична конструкція дирижабля включає обтічний корпус, пропелери, стабілізатори, системи керування (кермо напряму та висоти), а також одну або кілька гондол для екіпажу, пасажирів чи вантажу.
Ранні розробки та перші польоти
Засновником концепції дирижабля вважається французький математик Жан Батіста Марі Шарль Меньє. Його ідеї передбачали еліпсоїдний корпус з подвійними оболонками для регулювання висоти польоту та три пропелери для керування. Однак, через відсутність двигуна, проєкт залишився нереалізованим.
Перший практичний дирижабль був створений французьким інженером Анрі Жиффаром. Використовуючи паровий двигун потужністю три кінські сили, Жиффар у вересні 1852 року здійснив перший керований політ над Парижем, подолавши близько 30 км зі швидкістю 10 км/год. Ця подія започаткувала епоху моторної авіації.
Згодом, німецький інженер Пауль Хенлейн успішно інтегрував двигун внутрішнього згоряння у конструкцію дирижабля.
Епоха Цепелінів
Граф Фердинанд фон Цеппелін, вийшовши у відставку у 1891 році, присвятив себе розробці дирижаблів. У 1898 році він заснував “Акціонерне товариство сприяння повітроплавству”, яке стало основою для виробництва дирижаблів жорсткої конструкції. Ці апарати, відомі як цепеліни, мали дюралюмінієвий каркас, обтягнутий тканиною, та використовували водень для створення підйомної сили.
Доктор Людвіг Дюрр, який розпочав роботу в команді фон Цеппеліна у 1900 році, зіграв ключову роль у розробці першого дирижабля LZ-1. Згодом під його керівництвом було створено найбільший цепелін “Гінденбург”.
Цепеліни швидко здобули репутацію надійних транспортних засобів. У 1909 році граф фон Цеппелін заснував першу у світі авіакомпанію.
Використання у військових цілях та наслідки
Під час Першої світової війни дирижаблі активно використовувалися німецькою армією для бомбардувань. Проте, впровадження запальних куль у 1916 році призвело до знищення значної кількості цих апаратів. З 84 дирижаблів, побудованих за час війни, 60 були втрачені.
Катастрофа “Гінденбурга” та занепад ери дирижаблів
6 травня 1937 року дирижабль “Гінденбург” зазнав катастрофи під час посадки в Лейкхерсті, США. Пожежа, що спалахнула на борту, призвела до загибелі 35 осіб. Ця подія стала трагічним символом кінця епохи великих дирижаблів.
Незважаючи на те, що пасажири продовжували бронювати квитки на інші дирижаблі, уряд Німеччини заборонив пасажирські перевезення, а програму будівництва дирижаблів було закрито.
Основною причиною катастрофи стало використання водню. Незважаючи на можливість використання негорючого гелію, США, єдиний виробник цього газу, відмовлялися постачати його Німеччині.
Відродження дирижаблів: сучасні технології
У 1990-ті роки компанія Zeppelin Luftschifftechnik GmbH відновила виробництво дирижаблів. Перший експериментальний апарат “Фрідріхсхафен” здійснив політ у 1997 році. Сучасні цепеліни значно менші за своїх попередників і являють собою високотехнологічні напівжорсткі гібридні літальні апарати, що відзначаються високою швидкістю та маневреністю.
У 2014 році стартап LTA Research, заснований Сергієм Бріном, розпочав розробку нового дирижабля, отримавши значні інвестиції. У 2023 році компанія розпочала льотні випробування пасажирського корабля Pathfinder 1, довжина якого становить 121,9 метра.
Цікаві факти про дирижаблі
- Гурт Led Zeppelin отримав свою назву на честь цепелінів.
- Дирижаблі часів Першої світової війни могли долати величезні відстані без посадок, що перевищує можливості багатьох сучасних літаків.
- Теоретично, дирижабль може перебувати в повітрі тижнями завдяки мінімальній потребі в дозаправках.
- Існували дирижаблі різних форм, окрім сигароподібної, включаючи кулясті та дископодібні моделі.
- Об’єм найбільших дирижаблів перевищував 200 тис. м³.
- Сучасне використання великих дирижаблів обмежене через високу вартість обслуговування та потреби у спеціальних ангарах.
- На відміну від повітряних куль, дирижаблі потребують спеціальних причальних щогл та наземного персоналу для посадки.
- Співвідношення маси до корисного навантаження у дирижаблів значно вище, ніж у літаків, сягаючи до 40% загальної маси.
- У 1928 році Умберто Нобіле здійснив спробу підкорити Північний полюс на дирижаблі “Італія”.
- У 1929 році дирижабль “Граф Цепелін” здійснив навколосвітню подорож за 21 день, пропонуючи пасажирам винятковий рівень комфорту.
Легендарний “Гінденбург”: розкіш у повітрі
“Гінденбург” розвивав швидкість до 112 км/год. На його борту розміщувалися розкішні загальні салони, 25 двоспальних кают, житлові відсіки для екіпажу, ресторан, бар, коктейльний зал і навіть спеціально обладнана кімната для куріння.
У дизайні інтер’єру використовувалися легкі матеріали, такі як алюмінієві сплави, пластик та піноматеріали. Художник Фріц Аугуст Бройхаус де Грот прикрасив стіни шовковими панно з зображеннями історичних подорожей та екзотичних пейзажів. “Гінденбург” справедливо називали “готелем, що літає”.
Технічно “Гінденбург” був інженерним шедевром. Його обшивка з бавовняної тканини, просочена алюмінієвою пудрою, відбивала випромінювання, надаючи корпусу сріблястого кольору. Дирижабль міг перевозити значні вантажі, пошту та пасажирів з особистими автомобілями.
Силова установка складалася з чотирьох 16-циліндрових дизельних двигунів Daimler-Benz, що використовувалися на торпедних катерах. Особливістю було те, що механіки мали виходити назовні, до рухових пілонів, для обслуговування двигунів під час польоту, що відбувалося непомітно для пасажирів.
Оригінал статті: investory.news