Процедура припинення трудових відносин: детальний аналіз
Прийняття рішення про звільнення з роботи вимагає розуміння всіх супутніх кроків. Процес починається з подання коректно складеної письмової заяви, після чого настає двотижневий термін відпрацювання, передача справ та остаточний розрахунок. Проте, на практиці, припинення трудових відносин може мати низку юридичних нюансів, винятків та альтернативних шляхів.
Способи припинення трудових відносин
Відповідно до статті 38 Кодексу законів України про працю (КЗпП), працівник може припинити трудові відносини за власним бажанням. Стаття 36 КЗпП (пункт 1) регулює звільнення за угодою сторін.
| Підстава | Строк попередження (відпрацювання) | Можливість перегляду рішення | Переваги для працівника |
|---|---|---|---|
| За власним бажанням (ст. 38 КЗпП) | 2 тижні з дня подання заяви, або інший строк за наявності поважних причин | Так, до завершення строку попередження | Можливість звільнення без згоди роботодавця |
| За угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП) | Будь-яка узгоджена сторонами дата | Лише за взаємною згодою | Можливість негайного припинення трудових відносин за домовленістю з керівництвом |
Звільнення за угодою сторін часто є найбільш вигідним варіантом. Якщо досягти згоди з роботодавцем не вдається, залишається процедура, передбачена статтею 38 КЗпП.
Процедура звільнення за власним бажанням
Звільнення за власним бажанням є законним правом кожного працівника. Співробітник може ініціювати розірвання трудового договору, письмово попередивши роботодавця за два тижні. У разі наявності поважних причин, цей строк може бути скорочений. Основні кроки для звільнення за власним бажанням:
- Складання письмової заяви.
- Подання заяви керівнику або відповідальному співробітнику відділу кадрів.
- Відпрацювання встановленого строку.
- Ознайомлення з наказом про звільнення з поставленням підпису.
- Отримання вихідних документів та повного фінансового розрахунку.
Процес припинення трудових відносин розпочинається з моменту подання заяви, тому її правильне оформлення має вирішальне значення. Хоча законодавство не встановлює чіткої форми заяви, ділова практика та вимоги кадрового обліку визначають низку обов’язкових реквізитів. Заява на звільнення за власним бажанням повинна містити:
- Дані адресата: посада, ПІБ керівника, повна назва підприємства.
- Дані заявника: Ваші ПІБ та посада.
- Чітке формулювання: «Прошу звільнити мене за власним бажанням з [дата звільнення]».
- Обґрунтування причини звільнення (якщо вона дозволяє звільнення у бажаний термін).
- Дата складання заяви та Ваш особистий підпис.
За наявності поважних причин для дострокового припинення трудових відносин, до заяви слід додати відповідні підтвердні документи (наприклад, довідку про зарахування до навчального закладу, медичний висновок тощо). Роботодавець не має права відмовитися від прийняття заяви. У випадку ігнорування, рекомендується надіслати заяву рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Обов’язковість двотижневого відпрацювання
Термін попередження про звільнення залежить від конкретної ситуації. Стандартно він становить два тижні. Відлік цього строку починається з наступного дня після подання заяви. Частина перша статті 38 КЗпП визначає випадки, коли працівник може звільнитися без відпрацювання двох тижнів. До таких підстав належать:
- Переїзд на нове місце проживання або переведення чоловіка/дружини в іншу місцевість.
- Вступ до закладу освіти.
- Вагітність, догляд за дитиною до 14 років або дитиною з інвалідністю.
- Догляд за хворим членом сім’ї або особою з інвалідністю I групи.
- Вихід на пенсію, прийняття на роботу за конкурсом тощо.
Згідно зі статтею 4 Закону України № 2136-IX, працівник має право звільнитися без відпрацювання, якщо підприємство розташоване в районі бойових дій, і це створює загрозу життю та здоров’ю працівника. Винятком є випадки примусового залучення до робіт на об’єктах критичної інфраструктури. Працівник може відкликати свою заяву до закінчення двотижневого терміну попередження, за винятком ситуацій, коли на його місце вже запрошено іншого працівника, якому не може бути відмовлено у прийнятті на роботу (наприклад, у зв’язку з переведенням).
Фінансовий розрахунок при звільненні
Фінансовий розрахунок при звільненні включає всі виплати, які роботодавець зобов’язаний здійснити працівникові. Це, зокрема:
- Заробітна плата за відпрацьований час.
- Компенсація за невикористану відпустку.
- Вихідна допомога, премії та інші виплати, передбачені законодавством, трудовим або колективним договором.
Остаточний розрахунок здійснюється в день звільнення. Якщо працівник у цей день не працював, належні суми виплачуються не пізніше наступного дня після пред’явлення ним відповідної вимоги (стаття 116 КЗпП). Роботодавець зобов’язаний провести виплату заборгованих сум у встановлені строки. У разі затримки виплат з вини роботодавця, працівник має право на стягнення середнього заробітку за весь час затримки, але не більше ніж за шість місяців (стаття 117 КЗпП). Якщо кошти не були виплачені або виплачені несвоєчасно, рекомендується направити письмову вимогу, а потім звернутися зі скаргою до Державної служби України з питань праці або до суду.
За даними порталу: news.finance.ua