Угода про заміну російського газу на азербайджанські поставки є «однією з пропозицій», які зараз обговорюються, сказав президент Володимир Зеленський в інтервʼю Bloomberg TV. За його словами, цим питанням наразі займається уряд.
Таким чином Україна може зберегти свою роль транзитної країни. Кілька східноєвропейських держав продовжують отримувати газ з РФ трубопроводом, який перетинає Україну. Термін дії угоди про транзит спливає наприкінці цього року.
Ключові факти
- «Наразі розглядаються альтернативні кроки, як ми можемо використати трубопровід з іншим постачальником газу, іншою країною. Переговори ведуться», – сказав Зеленський.
- Він наголосив, що Україна не хоче продовжувати газовий контракт із Російською Федерацією. «Ми не хочемо, щоби вони заробляли тут гроші», – наголосив він.
- Використання великих трубопроводів України допомогло б забезпечити необхідне фінансування для економіки, що постраждала від війни, де прибутки від транзиту становили близько $1 млрд у 2021 році.
- «Якщо це буде нормальний контракт на постачання неросійського газу до європейських країн, які звернуться до нас, то ми як майбутні члени ЄС повинні будемо підтримати наших друзів», – заявив Зеленський.
Контекст
Україна колись була основним каналом постачання російського природного газу до Європи, задовольняючи близько чверті потреб ЄС. Транзит скоротився після того, як Росія запустила альтернативні маршрути в обхід країни і коли Москва обмежила потоки великим імпортерам у Європі в розпал енергетичної кризи.
Росія, як і раніше, відправляє близько 15 млрд кубометрів газу до Європи на рік, головним чином у Словаччину та Австрію, де Росія, як і раніше, є домінуючим постачальником. В Австрії російський газ пʼять місяців поспіль покриває понад 80% австрійського споживання. Європа також імпортує російський СПГ морським транспортом і, незважаючи на часті суперечки про те, чи слід це робити, вона ніколи не вводила санкції проти російського газу.
Європейська комісія вважає, що блок зможе витримати припинення російського транзиту через Україну без серйозного ризику для безпеки. Його план полягає в тому, щоб покладатися на альтернативних постачальників та реалізовувати свою амбітну кліматичну стратегію, включаючи більше відновлюваних джерел енергії та економію енергії.
План з використання азербайджанського газу теоретично міг би принести користь Росії, якби він був організований як своп, який дозволив би Москві направляти свій газ в інші місця. Росія щосили намагається знайти нових споживачів палива, оскільки її інфраструктура налаштована на постачання палива до Європи, а переговори з Китаєм про газопровід «Сила Сибіру – 2» зайшли в глухий кут.
Раніше Азербайджан заявив, що хоче збільшити експорт газу до Європи, але поки що не уклав достатньо довгострокових угод, щоб інвестувати у подальше виробництво. Поки він не зможе збільшити потужності, він може обмінюватися вантажами з Росією, що не є чимось незвичайним на ринках нафти та газу, коли фізично неможливо доставити паливо з одного місця до іншого.
