В Україні за останні два місяці в десятках міст переглянули тарифи на водопостачання. Через підвищення зарплат, подорожчання електроенергії, реагентів, ремонтних робіт доводиться також піднімати ціни на комунальні послуги. Особливо критична ситуація в невеликих містах. Там собівартість води в рази вища, бо воду доводиться доставляти порівняно малій кількості споживачів. Окрім того, в невеликих населених пунктах тарифи на воду затверджує місцева влада. В бюджетах немає коштів покривати низький тариф, тому його регулярно переглядають.
Про те, яка вартість води в різних регіонах, від чого залежить тариф і хто ухвалює рішення про його перегляд, читайте в матеріалі.
Чому в маленьких містах різко підвищують тарифи на воду, а у великих – не переглядають ціни роками?
В Україні місцева влада встановлює тарифи на воду в населених пунктах із населенням до 100 тис. осіб та обсяги споживання до 300 тис. кубометрів на рік. А от в обласних центрах, досить великих містах тариф доводиться узгоджувати з Нацкомісією з питань енергетики й комунальних послуг (НКРЕКП).
Цей орган мав би бути незалежним від політичної влади та забезпечувати економічно обґрунтовані тарифи. Але насправді досвід показав, що в невеликих містах місцева влада охоче піднімає тарифи на воду. Бо боїться банкрутства водоканалів і розуміє: якщо не підвищити тариф, рятувати підприємство від колапсу доведеться за рахунок коштів місцевого бюджету. І така фінансова можливість є далеко не в кожного міста.
А от НКРЕКП роками не переглядає тарифу на воду. Нацкомісія ще минулого року вирішила підвищити тариф на воду в десятках міст. Це рішення цілком логічне: зростають зарплати, вартість електроенергії, палива, реагентів, кредитів. І тому доводиться більше платити й за воду. Але через політичний тиск рішення скасували.
У “Київводоканалі” у 2023-му розповідали: чинний тариф розраховували за показниками 2020 року. За цей період деякі складові тарифу подорожчали в кілька разів. “Відтоді тарифи жодного разу не переглядали, хоча в цьому вже давно є гостра потреба. Щоб вода дійшла від річки до крана споживача, потрібні не лише зусилля працівників водоканалу, а й відповідне фінансування витрат на весь цикл технологічних процесів. Саме ці витрати закладаються в тариф, який у результаті впливає на суму рахунку за надану послугу”, – пояснювали на підприємстві.
Рішення НКРЕКП підняти тариф розкритикували в уряді. Тоді Нацкомісія “передумала”. “Регулятор розпочинає консультації з Кабінетом міністрів України та всіма зацікавленими сторонами задля напрацювання справедливого соціального рішення”, – пояснили тоді в НКРЕКП.
І це при тому, що, наприклад, у Києві після подорожчання води в середньому кожна родина мала платити всього на 65 грн в місяць більше. З 2020-го кумулятивний рівень інфляції сягнув 46,7% (без врахування зростання цін за першу половину 2024-го). В сумі ціни зросли майже на 50%. Подорожчало все: всі продукти й товари. Наприклад, середня вартість пшеничного хліба (за кг) за цей період зросла із 24,14 до 45,76 грн.
Тобто на 89,5%. Українці добре розуміють, що якщо штучно обмежити вартість хліба, то його просто перестануть продавати. Пекарі не працюватимуть зі збитками. Водночас за цей же період вартість води в Києві не переглядали жодного разу. Як працювати в таких умовах водоканалу, питання риторичне. Саме для того, щоб уникати такої ситуації, і створили начебто незалежний орган – НКРЕКП.
Що менше місто, то дорожча вода. Чому так?
Що менші обсяги споживанням, то більше доводиться платити за тариф. У водоканалу є сталі витрати (на заробітні плати, утримання мереж, ремонтні роботи тощо) та перемінні. І що менше споживачів, то більша частка кожного в сталих витратах. Саме тому у великих містах вартість води значно менша, ніж у маленьких населених пунктах.
Окрім того, в невеликих містах міська влада стежить за тим, щоб тариф був економічно аргументованим. Тільки за червень-липень вартість води збільшили в десятках населених пунктів.
Наприклад, у Славуті Хмельницької області тариф на воду (разом із водовідведенням) планують збільшити на 26,3%: із 61,8 до 78,05 грн за кубометр. У Коцюбинському, що поруч із Києвом, кубометр води може подорожчати на 69,5% – із 35,86 до 60,8 грн. У Покровську Дніпропетровської області кубометр води в липні подорожчає з 36,8 до 130,68 грн (на 255%). У Чернівцях із червня тариф на воду збільшили з 27,91 до 44,3 грн за кубометр. Або на 58,7%.
До речі, згідно з процедурою, кожен споживач має право ознайомитися з пропозицією підняти тариф на воду та взяти участь в обговоренні ще до ухвалення рішення. Інформацію розміщають на сайті водоканалів, а інколи – також на сайтах місцевих органів влади.
Підвищувати тарифи вимушені й у тих багатоповерхівках, де є автономне водопостачання. Наприклад, у передмісті Києва більшість ЖК споживають воду зі свердловин. Тарифи встановлюють самостійно рішенням зборів мешканців, воду качають за допомогою насосів, які є в будинках. “У нас за три роки тариф зріс із 24 до 58 грн за кубометр. Оскільки за каналізацію треба платити, бо фільтри треба замінювати, й електроенергія подорожчала та обслуговування насосів”, – розповідає член правління одного з ОСББ у Вишневому Київської області.
Ростуть також і зарплати. З 2020-го середня зарплата в Україні зросла на 78%, чотири роки тому вона була на рівні 10,5 тис. грн. Саме ціни за 2020-й рік використано при розрахунку тарифу на воду в багатьох українських великих містах. І через НКРЕКП ці тарифи заморожено. До яких наслідків це призведе, буде зрозуміло вже найближчим часом. Якщо систему водопостачання правильно не експлуатувати, не проводити ремонт, заміну інфраструктури, це неодмінно призведе до зростання кількості аварійних ситуацій.
У Києві вже ухвалили рішення повернути “Київводоканал” у комунальну власність. Тож тепер компенсувати критичну ситуацію на підприємстві зможуть за рахунок коштів із бюджету. Тобто за це в будь-якому разі заплатять мешканці столиці своїми податками.
