Європейські споживачі продовжують купувати російські енергоресурси, які транспортуються, зокрема, через Україну, та спонсорують Путіна.
Основні тези:
- Європа залишається основним споживачем російської нафти, не наважуючись запровадити серйозні санкції проти Росії.
- Росія успішно обходить обмеження шляхом шахрайства та створення посередницьких дочірніх компаній.
- Ситуація з танкером на Боракаї показала, що гучні заяви про штрафи та затримки не призвели до суттєвих обмежень на продаж нафти.
Росія продовжує обходити західні нафтові санкції
Європа досі не наважується запровадити серйозні санкції проти російської нафти. А ситуація із захопленням французьким спецназом російського танкера тіньового флоту «Боракай» нагадувала театр, адже після гучної затримки танкер продовжив свій шлях і це не призвело до обмежень на продаж нафти.
Про це написав колумніст Оуен Меттьюз у колонці для британського тижневика The Spectator.
Він додав, що президент Франції Еммануель Макрон не може підтвердити наявність доказів того, що саме це судно було причетне до атак дронів у Європі та запуску БПЛА, які були помічені в Данії.
Він сказав, що це крок на шляху до політики запобігання потраплянню підозрілих танкерів, причетних до торгівлі російською нафтою, до територіальних вод країни. Метою було «посилити тиск на Росію, щоб переконати її повернутися за стіл переговорів» щодо України.
Оглядач додав, що гучний міжнародний інцидент завершиться лише дводенною затримкою постачання 100 000 тонн російської сирої нафти з балтійського порту Приморськ до Індії, звідки її мають відправити до порту Вадінар, штат Гуджарат, і на нафтопереробний завод індійської компанії Nayara Energy.
Він пише, що світ не може заборонити росіянам використовувати тіньовий флот — ці танкери цілком легально подорожують морями, але через свій вік та технічний стан вони не застраховані та не можуть заходити до більшості європейських та американських портів.
Європа мало що може зробити, щоб зупинити цей рух, і більше того, вона сама є великим споживачем російської нафти, нафтопродуктів і газу. А найбільша російська приватна нафтова компанія «Лукойл» досі експлуатує нафтопереробні заводи в Нідерландах, Румунії та Болгарії, які повністю відповідають вимогам санкцій.
Він нагадав, що купівля-продаж російської нафти не заборонена. Однак існує цінове обмеження. Хоча на практиці виявилося, що Росія досить легко обходить встановлені обмеження.
Метьюз пише, що одним із методів є так зване «шахрайство із сертифікацією», коли в офіційних документах зазначено низьку ціну на партію, але додаються приховані додаткові витрати, такі як обробка та транспортування, щоб компенсувати різницю. Інший метод полягає в тому, що російські нафтові гіганти створюють посередницькі дочірні компанії, які купують нафту дешево та перепродають її за ринковими цінами.
Коли йдеться про припинення експорту російської нафти, ми бачимо багато риторики та майже жодних реальних дій. Це пояснюється тим, що Європа залишається основним споживачем російської нафти та газу через свої зобов'язання щодо нульових викидів та боротьби з ядерною енергетикою.
Винні не лише русофільські Угорщина та Словаччина, як вдає Брюссель. Велика кількість російського газу, що постачається трубопроводами, досі проходить через Україну та Туреччину, а імпорт російського зрідженого природного газу до Європи минулого року фактично зріс на 25 відсотків.
Крім того, Європа імпортує мільйони тонн дизельного палива та бензину, що виробляються з російської сирої нафти в Індії. Європейські споживачі енергії залишаються серед найбільших прихильників військової машини Путіна.
