Нещодавно підписана угода між Сполученими Штатами та Україною про створення Фонду інвестиційного відновлення викликала жваві дискусії; проте її положення є безперечно вигідними для України. Від політичної підтримки до відчутних інвестицій у видобувний сектор, ця угода є значним кроком до відродження економіки та покращення інфраструктури України, за словами Сергія Тігіпка, засновника групи ТАС.
Чимало говориться про «зраду» національних інтересів, пов’язану з підписаною угодою про Фонд інвестиційної реконструкції між США та Україною. Чи є цей документ вигідним для України? Однозначно. Ось чому.
Порівнюючи умови попередньої пропозиції Україні з тими, що були представлені у фінальній угоді, очевидно, що це знаменує собою значний прогрес для переговорної команди та самого президента Володимира Зеленського.
Політична підтримка. Ця угода слугує остаточним показником не лише намірів, а й дій нової адміністрації США щодо України. Наразі підтримка України з боку США шляхом поновлення військової та фінансової допомоги забезпечена та очікує на ратифікацію парламентом.
Допомога, яку Україна отримала від Сполучених Штатів, більше не кваліфікується як борг. Раніше президент США Дональд Трамп оцінював допомогу в 350 мільярдів доларів, тоді як Зеленський називав 100 мільярдів доларів. Це являє собою суттєву перемогу в переговорному процесі.
Лише кошти, виділені Україні з дати підписання угоди – 1 травня – вважатимуться внеском США у цю нову ініціативу. Це включає кошти на оборону.
Ці суми, хоча й не є грантами (як це було раніше), також не мають позначення стандартних позик. Як стара, так і нова версії угоди зберігають базовий формат створення спільного товариства з обмеженою відповідальністю.
Таким чином, майбутня американська допомога по суті буде визнана як внески до статутного капіталу підприємства. Вкрай важливо, щоб ці внески не сприяли збільшенню зовнішнього державного боргу України, а радше являли собою інвестиції уряду США у спільне підприємство з Україною.
Дерегуляція сектору. Багато хто не підтримує заходи, що повністю або частково звільняють від оподаткування спільний українсько-американський фонд надр.
Гірничодобувний сектор України давно потребує дерегуляції, зниження податкового навантаження та спрощення процедур отримання дозволів. Нехай цей фонд та його успішне впровадження стануть першою пілотною моделлю, яка демонструє, як гірничодобувна промисловість може функціонувати в умовах ліберальних економічних реформ.
50% доходів – це значно. Багато хто зараз ставить під сумнів, чи є 50% доходів державного бюджету від видачі нових ліцензій та рентної плати за видобуток корисних копалин надмірними.
Щоб зрозуміти це, потрібно оцінити, що держава отримує наразі. Ліцензійний збір (спеціальний дозвіл на видобуток надр) зазвичай становить близько 20% орендної плати, разом із 16,7% ПДВ. Я вважаю, що, розглядаючи бізнес-плани більшості активних гірничодобувних та переробних підприємств, держава не має гарантованих 50% доходів у жодному з них. За цією новою угодою вона матиме, і це гарантовано.
Також є пункт, який вказує на те, що Україна виділятиме до фонду 50% поточних орендних платежів та ліцензійних зборів. Давайте проаналізуємо ці цифри. У бюджеті на 2024 рік, виходячи з очікуваних результатів за рік, ці цифри становлять 70 мільярдів гривень. Таким чином, 50% від цієї суми становить менше 1 мільярда доларів.
Що ця сума являє собою в порівнянні з десятками мільярдів доларів, які цей фонд, як очікується, отримає протягом першого року від свого американського аналога? Різниця не має аналогів. Крім того, це вигідно для нас.
Структура фінансування, розподілу прибутку та реінвестування, викладена в угоді, є надзвичайно чіткою та прозорою. Це виключає потенціал для корупції. Держава отримує свою частку, а іноземний інвестор — свою.
Російські репарації. Я також розгляну занепокоєння щодо того, що цей фонд може якимось чином отримувати дохід, зокрема, від російських репарацій.
В окремому пункті угоди чітко зазначено: «За жодних обставин дохід, узгоджений з Україною, не включатиме: (x) будь-який дохід, отриманий від партнерства у формі платежів чи іншим чином, та (y) отриманий від Росії або її уповноважених представників як репарації за вторгнення Росії в Україну».
Гірничодобувна промисловість потребує значних капіталовкладень. Протягом 33 років незалежності Україна шукала іноземних інвесторів у цей сектор, але залучила дуже мало. Водночас, наприклад, видобуток нафти і газу в нашій країні (у державних компаніях) за останні 20 років лише скоротився, незважаючи на всі наші зусилля.
Причина? Ми не змогли належним чином інвестувати в цей сектор, хоча частка цієї діяльності для інвесторів постійно перевищувала 50%. Тепер, нарешті, Україна знайшла «інвестора» не в кого іншого, як в уряді США, який готовий інвестувати у швидкий розвиток цієї сфери, вкладаючи десятки, а можливо, й сотні мільярдів доларів у майбутньому.
Ця угода не просто вигідна для України. Вона знаменує собою монументальне досягнення в українській дипломатії. Я сподіваюся, що її ратифікують парламенти обох країн якомога швидше.
