Світ вступає в нову енергетичну еру: очікується, що до 2040 року продуктивність атомної генерації збільшиться втричі, а потреба в урані – перевищить сучасні обсяги видобутку. Вже через 15 років нестача цього елемента може сягнути 50–60%. Україна, яка належить до десятки країн світу за обсягами уранових резервів, має виняткову можливість стати вагомим учасником на ринку. Проте, чи зможе країна трансформувати сировинний потенціал у реальні інвестиційні ініціативи?
Придбайте річну підписку на шість видань Forbes Ukraine за вартістю чотирьох випусків. Якщо ви віддаєте перевагу якості, повноті та силі автентичного досвіду, дана підписка створена саме для вас.
Світ стоїть на порозі глобальної енергетичної зміни. Для забезпечення економічного підйому, до 2040 року потужність атомної енергетики має потроїтися – до 966 ГВт, про це йшлося на 50-му симпозіумі Всесвітньої ядерної асоціації (WNA) у Лондоні на початку вересня.
Кількість атомних електростанцій у світі в найближчі роки збільшиться щонайменше на третину – з поточних 430-450 АЕС. Щоб забезпечити цей «арсенал» матеріалом – потрібно 150 000 т урану щорічно, прогнозує WNA. Але значні діючі уранові рудники будуть вичерпані вже у 2030-х. Через 15 років дефіцит природного урану очікується на рівні 50–60% – до 70 000 т.
Популярне Категорія Гроші Дата 27 жовтня 100 днів уряду Свириденко. Forbes Ukraine зібрав 13 складних запитань від бізнесу для прем’єр-міністерки. Що вона на них відповіла
Період розробки уранового проєкту – 10-20 років. Компанії розглядають можливості для вкладень. Яким чином Україні з покладами урану, що входять до першої десятки у світі, за відомостями МАГАТЕ, не упустити свій шанс?
Виробники урану
Європейська та американська ядерні енергетичні системи, які складають більше 50% потужності від світової, стикаються з непростим завданням: як забезпечити себе ураном, коли основні його родовища виснажаться?
Головні країни – виробники урану у світі на даний момент: Казахстан (21 000-22 000 т урану на рік, з яких більше половини виготовляється для Китаю та Росії), Канада (до 8000 т), Намібія (5000-6000 т – майже все для Китаю).
Додатковим чинником для термінової реалізації нових уранових проєктів є збільшення «напруги» на даному ринку між Західним та Східним блоками.
Китай виробляє 1700 т урану щорічно. Країна не має власних запасів цього металу, отже, розвиває уранові проєкти за кордоном. Окрім Намібії та Казахстану, Китай використовує уран з Нігеру, Узбекистану й активно шукає нові проєкти. До 2035 року потреби держави в урані становитимуть понад 20 000 т на рік.
Західні держави слідують аналогічним шляхом. У 2024-му уряд США виділив $2,7 млрд на закупівлю урану у національних виробників, що заохотило розвиток його видобутку в країні. Франція розглядає нові проєкти для інвестування у розробку уранових покладів. Активізувалися також Аргентина, ОАЕ, Індія та інші, які мають власну ядерну енергетику.
Через великий попит і у зв’язку з недостатньою кількістю ресурсу ціни на уран стрімко зростають. $240 до кінця 2025 року – таку вартість за 1 кг урану прогнозують аналітики ринку. На кінець 2026-го – до $300/кг, що гарантує рентабельність новим проєктам.
Контейнери, заповнені збагаченим ураном, на заводі Urenco USA поблизу міста Юніс, штат Нью-Мексико, США. Повномасштабний напад Росії на Україну спонукає США та Європу шукати альтернативні джерела збагаченого урану для забезпечення їх АЕС.
Ідеальний момент для України
Українська ядерна енергетика потребує 2400 т урану щорічно. Але до 2035 року атомні електростанції України повністю залежать від канадського урану через угоду з Cameco.
Разом з тим, Україна входить до десятки країн з найбільшими запасами урану у світі. На нашій території – понад 50 уранових родовищ та рудопроявів, за відомостями МАГАТЕ. З них близько 20 пройшли повний розвідувальний цикл, тобто готові для подальшої розробки. Найбільш відомі та найбільші з них – Новокостянтинівське, Центральне. Існуюча ресурсна база та інфраструктурний потенціал дозволяють Україні виготовляти понад 3000 т урану щорічно.
Компанія АЕСУ впродовж 2018–2020 років здійснила дорозвідку уранових покладів та затвердила запаси в ДКЗ України, а щодо Сафонівського родовища вперше в Україні підготувала ресурсний звіт за міжнародним стандартом JORC.
Карта розташування родовищ уранових руд в Україні. Фото IAEA
Окрім ресурсів, Україна має значну науково-технічну базу. Україна є однією з перших країн у світі, де почали добувати та переробляти уран. Видобуток урану в Україні розпочався ще у 1949 році на території сучасної Дніпропетровської області. Ми першими у світі впровадили метод видобутку урану за допомогою підземного вилуговування, який зараз використовує весь світ. Ми здатні і повинні бути взірцем.
Але Україні для розвитку уранової промисловості не вистачає значних приватних інвестицій і зосередження уваги держави на її розбудові. Для розуміння: освоєння одного уранового проєкту до стадії виробництва потребує $600–700 млн.
Під час спілкування на симпозіумі WNA з потенційними стратегічними партнерами, такими як ORANO (Франція) або Cameco (Канада), а також з невеликими інвестиційними фірмами, я дізнався, що Україна викликає інтерес у світі з точки зору урану. Компанії відкриті до нових проєктів. Але інвестиції вкладаються не в потенціал із загальними запасами в надрах, а в конкретні проєкти, де є чітке розуміння ресурсної бази, державної стратегії, соціальної та екологічної складової, цінової ситуації на ринку, економічних показників проєктів.
Єдиний фактор, на який не може вплинути жоден користувач надр, – це уряд і його політика щодо залучення недержавного капіталу на урановий ринок в Україні.
У нас є прекрасна можливість здобути всесвітню увагу і завдяки приватним інвестиціям, глибокій експертизі, яку поки маємо в країні, розбудувати уранову галузь і повернути собі позицію одного з провідних гравців ринку.
