Другу частину «Дюни» називають «головною науково-фантастичною епопеєю покоління». У перший день прокату фільм зібрав бокс-офіс $5,2 млн у 13 країнах, встановивши рекорд для голлівудських фільмів на цих ринках. Що робить «Дюну» «атракціоном класу «люкс»? Forbes зібрав відгуки про стрічку.
? 45 секунд – на один пост, 20 хвилин на день, щоб дізнатися головні економічні та бізнесові новини. Підписуйтеся на Telegram-канал Forbes Ukraine, щоб економити час.
Друга частина «Дюни» вийшла на великі екрани 29 лютого. Це апогей розвитку голлівудського блокбастера, каже кінокритик і артменеджер мережі кінотеатрів «Планета Кіно» Станіслав Тарасенко.
У перший день прокату фільм зібрав $5,2 млн у 13 країнах. Загалом стрічку покажуть у 71 країні – їй прогнозують вищі касові збори, ніж у першої частини, що заробила $402 млн.
Після світової прем’єри в Лондоні фільм отримав переважно позитивні відгуки кінокритиків. Друга «Дюна» занурює глядача в культуру фрименів і має щонайменше сім масштабних екшн-епізодів, зокрема сцену їзди на гігантському піщаному хробаку. Дія розгортається у нових локаціях, серед яких королівство барона Харконнена на індустріальній планеті Гіді Прайм.
Трейлер фільму «Дюна: Частина друга»
У продовженні епопеї до Тімоті Шаламе, Зендеї і Ребекки Фергюсон приєднується новий акторський склад: оскарівський лауреат Крістофер Уокен, зірка фільму «Елвіс» Остін Батлер, а також Леа Сейду, Флоренс П’ю і Аня-Тейлор Джой.
Відгуками про фільм із Forbes поділилися артменеджер мережі кінотеатрів «Планета Кіно» Станіслав Тарасенко, письменниця Ірина Грабовська, тімлід H2D Concert Agency Дмитро Лебединський і CEO компанії Nemiroff Юрій Сорочинський.
Станіслав Тарасенко, кінокритик, артменеджер мережі кінотеатрів «Планета Кіно»
Мелодраматичний сай-фай Дені Вільнева – апогей розвитку голлівудського блокбастера, його «золота осінь», грандіозний спалах перед неминучим заходом, ознаки якого стали помітні ще два роки тому. Жанр масштабного, епічного і багатовартісного фільму, перенасиченого спецефектами і нашпигованого кінозірками, який народився у середині 1970-х років, дійшов до межі своїх технічних можливостей.
Далі – VR-кіно, синтез кінематографу з компʼютерними іграми, кіберпростір.
«Дюна-2» дарує глядачеві найкращі звук, зображення і костюми, найбільші екрани, найамбітніший розмах – цей фільм є атракціоном класу «люкс», чистим кінотеатральним IMAX-досвідом і повним зануренням в аудіовізуальний світ.
Вільнев (як і Крістофер Нолан) є видатним технічним режисером, майстром фізичної оболонки кіно. Його спосіб оповіді історії – хай би що казали вірні фанати Вільнева – суто інженерний, механістичний. Він – ідеальний документаліст образів і форм: кольорів неба, текстури піску, сонячних променів, що пробиваються крізь крону дерев (із чого, в принципі, й починається друга «Дюна»).
«Дені Вільнев – ідеальний документаліст образів і форм», – кінокритик Станіслав Тарасенко. Кадр із фільму надано Warner Bros. Pictures
Але сценарій Вільнева – завжди традиційний, типово голлівудський та мейнстримний. Вільнев не знімає фільми заради революційних сюжетів – це апріорі неможливо і є рідкісним винятком для самого жанру сучасного блокбастера, в який вкладаються шалені гроші та який (саме через це) несе великі ризики.
І якщо для супергеройських блокбастерів Marvel та DC слабкі сценарії стали критичною проблемою, яка призвела до глибокої кризи, то грандіозним опусам Вільнева і Нолана, що принаймні продовжують вражати нас своєю величчю і титанізмом, ми готові пробачити численні нереалістичні та алогічні сюжетні повороти.
Ірина Грабовська, письменниця у жанрах фентезі та стимпанк
Мені дуже сподобався драматичний розвиток персонажа Пола Атріда. «Дюна» книжкова більше зосереджена на ідеях і екології, а Вільнев дає більше простору персонажам і їхнім стосункам, конфліктам і зростанню. І все це на тлі неймовірних, естетичних пейзажів і місцин.
У другій частині епопеї акторський склад поповнили Остін Батлер і Леа Сейду. Кадр із фільму надано Warner Bros. Pictures
З екшн-сцен мене вразила перша сцена полювання на гарвестері і як фримени використовували схожу на РПГ зброю. А ще я весь фільм чекала на появу гігантських піщаних хробаків Шай-Хулудів, бо у першій частині саме образ цього хробака вразив мене найбільше. Те, як пустельні мешканці ставляться до цих «володарів пустелі», – окрема тема для обговорення. Це і вороги, яких бояться і поважають, і засіб пересування, і божество, якому моляться і приносять жертву.
З усіх планет і локацій, які ми побачили цього разу, мені найбільше запамʼяталися навіть не монохромні кадри з Геді Прайм, а святилище в горах на півдні пустельного Арракіса. Промені сонця, що пронизували темряву, у якій молилися кількасот людей, – сильне візуальне втілення пророцтва. Режисер постійно грається з кольором, світлом, тінню, то засліплює, то затіняє, і це робить картинку такою впізнаваною і дорогою.
Дмитро Лебединський, тімлід H2D Concert Agency, промоушн-менеджер гурту «ДахаБраха» в Європі
«Дюна-2» – це сучасне технологічне кіно, де щедре використання графіки не псує враження від стрічки.
Окрема магія – музика Ганса Ціммера. Вона додає динаміки, диктує, коли бігти мурахам по шкірі. Ще хвилину тому глядач чув тільки діалоги, а вже оркестр підносить героя на пʼєдестал за його сміливість та лідерство.
Флоренс П’ю в ролі доньки імператора Ірулан. Кадр із фільму надано Warner Bros. Pictures
Музика диктує настрій і влаштовує емоційні гойдалки. Тільки не такі, до яких ми звикли в останні роки, а ті, що дарують насолоду і підкреслюють драматургію сцен. Такі речі не проходять повз. Так чи інакше вмикається емпатія.
Колись я потраплю на Hans Zimmer Live та відчую всю магію від першоджерела. А поки що «Дюна-2» – кіно, яке варто побачити (і почути) в кінотеатрі в ці премʼєрні дні.
Юрій Сорочинський, СЕО Nemiroff
Друга «Дюна» – це велика воєнна фентезі-сага. У нашому контексті такі фільми дещо важко дивитися. Перша частина була до повномасштабного вторгнення, тоді було простіше. Зараз переглядати фінальну частину з битвою стає не зовсім комфортно, коли пригадуєш, що діється насправді.
Під час показу піймав себе на думці: було б прикро, якби під час кульмінації оголосили повітряну тривогу. Але це все навколо кіно. Сам фільм сподобався – цікаво спостерігати за численними політичними маніпуляціями на екрані. Все це відбувається як у партії в шахи, коли фігурам здається, що вони великі та значні, а насправді ними рухають руки інших гравців, які вважають себе decision makers. Аж раптом виявляється, що є ще хтось.
Хавʼєр Бардем у ролі ватажка фрименів. Кадр із фільму надано Warner Bros. Pictures
Перша «Дюна» була зав’язкою, у другій одразу починається екшн. Але мені найбільше сподобалися навіть не великі сцени, де багато людей у кадрі (хоча вони вражають), а індивідуальні епізоди, де можна побачити гру акторів. Епічна візуалізація у 21-му столітті стає вже певною нормою, а от видатні персоналії в кадрі – це краще. Для мене це Хавʼєр Бардем.
