Практика працевлаштування без офіційного оформлення може видаватися привабливою, проте насправді несе значні ризики для найманого працівника, позбавляючи його частини заробітної плати та передбачених законодавством соціальних гарантій.
Таку думку висловив адвокат та магістр права Євген Буліменко в коментарі для РБК-Україна.
Ризики неофіційного працевлаштування
У випадку відсутності офіційного оформлення трудових відносин, роботодавець отримує можливість в односторонньому порядку:
- Зменшувати розмір заробітної плати.
- Не виплачувати нараховані кошти.
- Здійснювати звільнення працівника.
Окрім того, працівники, які не мають офіційного працевлаштування, юридично позбавлені права на низку соціальних гарантій, передбачених чинним законодавством України.
Це стосується, зокрема, оплачуваних відпусток та виплат у разі тимчасової непрацездатності. Також втрачаються гарантії, пов’язані з освітніми процесами, вагітністю та народженням дитини.
Суттєвим наслідком є також вплив на майбутню пенсію. Період роботи без офіційного оформлення не враховується при розрахунку страхового стажу. Це може призвести до зменшення розміру пенсійних виплат у майбутньому або навіть до втрати права на них.
Можливість доведення неофіційної роботи
Незважаючи на відсутність трудового договору, працівник має можливість захистити свої права.
За словами Євгена Буліменка, відповідно до пункту 6 статті 232 Кодексу законів про працю України, існує можливість звернутися до суду з позовом щодо оформлення трудових відносин та встановлення періоду такої роботи.
У разі ухвалення судом рішення на користь працівника, роботодавець може бути зобов’язаний офіційно оформити трудові відносини та встановити відповідний період роботи. При цьому суд стягне на користь працівника заробітну плату, яка не може бути нижчою за середню по відповідному регіону, без урахування фактично виплаченої суми.
Крім того, за встановлений період роботи роботодавцю буде нараховано податок на доходи фізичних осіб та єдиний соціальний внесок.
Відповідальність роботодавця: штрафи
За неофіційне працевлаштування передбачена відповідальність і для роботодавця.
За фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору або контракту на роботодавця може бути накладено штраф у розмірі десятикратної мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення, за кожного такого працівника. Станом на сьогодні, ця сума становить 86 470 гривень.
У разі повторного виявлення такого порушення протягом двох років з дня першого виявлення, штраф зростає до 30 мінімальних заробітних плат, що складає 259 410 гривень за кожного працівника.
Нагадуємо, що стаття 21 Кодексу законів про працю України прямо дозволяє громадянам працювати одночасно на декількох підприємствах. Право на працю закріплено і статтею 43 Конституції України. Відтак, будь-які заборони щодо підробітку в трудовому договорі є недійсними та суперечать законодавству.
Винятки існують лише для певних категорій працівників: державних службовців, посадовців, керівників державних підприємств, суддів, поліцейських та інших категорій, для яких обмеження встановлені спеціальними законами.
Інформація підготовлена на основі матеріалів: news.finance.ua