Українці, які працювали за кордоном, стикалися з проблемою неврахування цього стажу для пенсійних виплат в Україні, навіть за наявності офіційного працевлаштування та сплати внесків до соціальних фондів.
Ситуація трансформувалася після внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», які набули чинності у червні 2024 року. Доповнення статей 24-1 та 26-1 закону започаткували можливість врахування певних періодів роботи поза межами України. Практична реалізація цих нововведень була затверджена Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 16 травня 2025 року «Деякі питання обчислення страхового стажу», яка встановила Порядок підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу для призначення пенсії за віком.
Ці зміни відкривають шлях для врахування офіційно підтвердженого іноземного трудового стажу, навіть за відсутності міжнародних договорів про взаємне пенсійне забезпечення між Україною та країною працевлаштування.
Значення іноземного стажу для пенсії
Основна перевага нового порядку полягає в тому, що стаж, здобутий за кордоном, впливає виключно на право виходу на пенсію, а не на її розмір. Таким чином, роки роботи за межами України можуть допомогти виконати норматив щодо мінімальної тривалості страхового стажу, необхідного для призначення пенсії у 60 років.
Практичний приклад
Розглянемо гіпотетичну ситуацію: громадянин України має 25 років страхового стажу в межах країни та додатково 7 років офіційної трудової діяльності за кордоном. Після належного підтвердження цих семи років, загальна тривалість страхового стажу досягне 32 років. Це надасть особі право на отримання пенсії у визначеному законом віці.
При цьому, розрахунок розміру української пенсії здійснюватиметься виключно на основі страхових внесків, сплачених до системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування України. Винятком є випадки, коли між Україною та відповідною державою діє міжнародний договір, який передбачає відмінний порядок обчислення пенсійних виплат.
Категорії країн та зарахування стажу
Законодавство розрізняє два основні класи держав:
- Країни, з якими Україна має укладені міжнародні договори про соціальне або пенсійне забезпечення. У таких випадках процедура зарахування страхового стажу регулюється положеннями відповідних міжнародних угод.
- Країни, з якими відсутні подібні угоди. Саме для цієї категорії був розроблений та затверджений новий державний механізм.
Процедура підтвердження іноземного страхового стажу
Просте факт роботи за кордоном не є достатнім для зарахування стажу. Необхідно отримати офіційний документ від держави, де здійснювалася трудова діяльність. Це може бути витяг з реєстру, довідка, підтвердження сплати страхових внесків або інший документ, що засвідчує зарахування відповідного періоду до страхового стажу згідно із законодавством цієї країни. Конкретна форма документа залежить від законодавства кожної окремої держави (наприклад, у Німеччині це може бути документ від Deutsche Rentenversicherung, в Італії — від INPS).
Якщо особа перебуває в Україні та не має можливості самостійно звернутися до іноземного пенсійного органу, передбачена процедура звернення через територіальні органи Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд може подати відповідний запит до компетентного органу іноземної держави через Міністерство закордонних справ України. Варто зазначити, що ця процедура є більш тривалою через міжнародний документообіг.
З огляду на це, Міністерство соціальної політики рекомендує розпочинати процес оформлення документів заздалегідь, щонайменше за шість місяців – рік до досягнення пенсійного віку, аби уникнути затримок із призначенням пенсії.
Необхідні документи для підтвердження стажу
У випадках, коли іноземний пенсійний орган не володіє повною інформацією про трудову діяльність особи (особливо за періоди до запровадження сучасних електронних реєстрів), підтвердження стажу може бути здійснене за допомогою додаткових документів. Залежно від вимог країни, це можуть бути:
- Трудові договори.
- Довідки від роботодавця.
- Розрахункові листки із заробітної плати.
- Декларації про доходи.
- Документи про сплату соціальних внесків.
- Інші офіційні документи, що підтверджують факт працевлаштування.
Перелік документів, які будуть прийняті до уваги, визначається компетентним пенсійним органом країни працевлаштування.
Легалізація іноземних документів
Не всі іноземні довідки можуть бути безпосередньо подані до Пенсійного фонду України. Часто вони потребують додаткового засвідчення, такого як легалізація або апостиль. Вимога щодо такого засвідчення скасовується, якщо між Україною та відповідною державою діє договір про правову допомогу, який передбачає взаємне визнання документів без додаткової легалізації.
До країн, з якими діють такі угоди, належать, зокрема, Польща, Чехія, Литва, Естонія, Болгарія, Молдова, Румунія, Сербія, Чорногорія, Північна Македонія та інші.
За даними порталу: news.finance.ua