Науковий співробітник Фонду Родольфо Дебенедетті та професор і директор департаменту економіки Університету Бокконі пояснюють, як країна може відновити втрачений людський капітал після закінчення війни та початку реконструкції
Виклики повоєнного відновлення людського капіталу
Повномасштабне вторгнення росії в Україну спричинило міграційні процеси безпрецедентних масштабів, внаслідок чого значна частина населення досі проживає за межами країни. Після завершення війни та початку реконструкції, Україні постане необхідність розробки комплексної стратегії для відновлення втраченого людського капіталу.
Як зазначав американський економіст Джон Бейтс Кларк у 1916 році, наслідки війни можуть бути набагато руйнівнішими, ніж тимчасовий економічний тягар. Це спостереження залишається актуальним і для сучасної України.
Економічні збитки та міграція
Згідно з оцінками Київської школи економіки, збитки, завдані виключно інфраструктурі України, станом на вересень 2023 року перевищують $150 млрд, що становить приблизно 85% річного ВВП. Загальна вартість реконструкції, за оцінками уряду України, Групи Світового банку, Європейської комісії та ООН, сягатиме $411 млрд протягом наступного десятиліття. Існують припущення, що ця цифра може перевищити $1 трлн.
Однак, окрім прямих матеріальних збитків, існує значна втрата людського капіталу. Повномасштабне вторгнення призвело до міграції, масштаби якої можна порівняти лише з наслідками Другої світової війни. Понад третину населення України було переміщено, і станом на листопад 2023 року, близько 15% довоєнного населення проживає за кордоном.
Вплив міграції на людський капітал
Історичні дані свідчать про тенденцію до позитивної самовідбору серед переміщених осіб під час воєн, тобто тих, хто мігрує, часто мають вищий рівень освіти. В українському випадку це також простежується: близько 90% біженців становлять жінки та діти, оскільки чоловікам призовного віку заборонено виїзд з країни.
Дослідження також показують, що частка біженців з вищою або професійно-технічною освітою є вищою, ніж серед загального населення України. Цей “відтік мізків” може мати довгострокові наслідки для відновлення країни, адже повернення кваліфікованих спеціалістів може бути значно складнішим завданням, ніж фізична відбудова зруйнованої інфраструктури.
Прогалини в освіті та трансформація ринку праці
Поєднання пандемії COVID-19 та війни призвело до значних розривів у рівнях освіти населення. Навіть попри зусилля української системи освіти щодо адаптації до воєнних умов, переважно шляхом онлайн-навчання, ці виклики залишаються.
Масове переміщення населення призвело до втрати мільйонів робочих місць. Хоча деякі з них будуть відновлені, багато буде заміщено новими професіями, що вимагатимуть вищого рівня або інших навичок. Зокрема, спостерігається зростання попиту на м’які та аналітичні навички, що вимагатиме масштабних програм перекваліфікації та підвищення кваліфікації.
Стратегії відновлення людського капіталу
Для ефективного відновлення Україні необхідно буде реалізувати двоєдину стратегію:
- Повернення мігрантів: Необхідно створити умови, які стимулюватимуть повернення українців, що виїхали. Хоча рішення про повернення часто залежать від особистих факторів, податкові стимули можуть відіграти значну роль. Подібні програми вже успішно діють у деяких європейських країнах, надаючи пільги для висококваліфікованих спеціалістів. Наприклад, італійська програма “Controesodo” показала позитивні результати у стимулюванні повернення експатріантів. Україна має розглянути можливість створення подібної податкової схеми з чіткими кваліфікаційними умовами.
- Залучення та розвиток наявного людського капіталу: Важливо максимально ефективно використовувати потенціал тих, хто залишився в країні. Це включає підвищення рівня участі жінок у робочій силі через політику, що сприяє балансу між роботою та сімейним життям, розвиток інфраструктури для віддаленої роботи та створення державних програм догляду за дітьми. Інтеграція молоді на ринок праці після війни також є надзвичайно важливою.
- Підтримка зв’язків з діаспорою: Оскільки не всі біженці зможуть або захочуть повернутися, важливо сприяти взаємозв’язку між українськими експатріантами та вітчизняною економікою. Це може бути досягнуто через онлайн-співпрацю, передачу знань та досвіду. Досвід країн колишньої Югославії свідчить, що репатрійовані біженці можуть сприяти зростанню експорту завдяки набутим знанням та навичкам.
Роль віддаленої роботи та онлайн-освіти
Під час пандемії віддалена робота довела свою ефективність як інструмент для збереження та відновлення людського капіталу. Це може стати потужним ресурсом і для України, дозволяючи зберігати зв’язок з кваліфікованими спеціалістами, які перебувають за кордоном.
Онлайн-освіта та програми корекційної підготовки можуть допомогти заповнити освітні прогалини, спричинені війною. Особливо це стосується випадків, коли долучаються біженці, серед яких значна кількість колишніх вчителів. Таким чином, знання, інновації та “робота знань” можуть бути передані в Україну, навіть якщо люди тимчасово перебувають поза її межами.
За даними порталу: investory.news