Верховна Рада ухвалила у другому читанні та в цілому законопроєкт №10427-1 про спрощення обігу насіння бавовнику, повідомив народний депутат Ярослав Железняк. Ця культура використовується у виробництві пороху.
Як мотивувати команду не збавляти темп у надскладних умовах? Дізнайтесь 25 квітня на форумі «Надлюди» від Forbes. Купуйте квиток за посиланням!
Ключові факти
- За зконопроєкт «Про внесення змін до деяких законів України щодо поширення сортів бавовнику в Україні» проголосував 291 нардеп.
- Документ передбачає спрощення процедур ввезення та обігу на території України сортів бавовнику, передусім на період воєнного стану.
- Також пропонується спрощення процедури державної реєстрації сорту бавовнику без проведення кваліфікаційної експертизи.
Контекст
Бавовна – головний компонент для виробництва нітроцелюлози, яка використовується у військовій промисловості для виготовлення пороху.
Зараз реєстрація не генетично модифікованого бавовнику займає два–три роки, а реєстрація ГМО-бавовнику заборонена. У Держреєстрі сортів рослин, дозволених для поширення в Україні, містяться відомості лише про три сорти бавовнику.
Україна має стратегічну потребу у бавовні як сировині для імпортозаміщення, а також для переробки і забезпечення внутрішніх потреб, заявляв раніше заступник міністра агрополітики Тарас Висоцький. Зокрема, Мінагрополітики пропонує створити і розвивати бавовняний кластер в Одеській області.
Посівна кампанія розпочнеться наприкінці квітня і до кінця року буде перший урожай, повідомив раніше голова Одеської ОВА Олег Кіпер.
Потреба для України у нітроцелюлозі оцінюється у 10 000 т. Для цього необхідно засіяти 30 000 га або площу вдвічі меншу, якщо бавовну вирощувати на зрошуваних землях, зазначав департамент аграрної політики Одеської ОВА.
У світі зараз спостерігається дефіцит пороху. Нещодавно провідні виробники озброєнь, зокрема шведська Saab і німецька Rheinmetall, попередили, що Європа надмірно залежить від бавовняного волокна з Китаю, на який припадає трохи менше половини світової торгівлі, писало видання FT. Найбільшими імпортерами матеріалу є Німеччина, Швеція та Бельгія.
