Маршаллові Острови: $17 млн від ядерних випробувань

Республіка Маршаллові Острови: Економічний та Географічний Огляд

Маршаллові Острови – це тихоокеанська держава, офіційна назва якої — Республіка Маршаллові Острови. Держава межує з Федеративними Штатами Мікронезії на заході та південному заході, з Кірібаті на півдні, а з інших боків оточена відкритим морем Тихого океану.

Територія республіки розташована на 29 атолах та 5 островах, що входять до архіпелагу Маршаллові острови, який складається з ланцюгів Ралік та Ратак. Острови країни значно віддалені один від одного.

Географічні Характеристики

Загальна площа суходолу Маршаллових Островів становить 181,3 км², тоді як площа водних територій, зайнятих лагунами, сягає 11 673 км². Протяжність берегової лінії — 370,4 км.

Наразі країна поділена на 33 муніципалітети.

Населення та Мова

Населення Маршаллових Островів становить 41 784 особи, 98% з яких — маршальці.

Офіційними мовами є маршальська та англійська.

Релігійний склад:

Протестанти — 54,8%
Послідовники Асамблеї Божої — 25,8%
Католики — 8,4%
Мормони — 2,1%
Інші християни — 3,6%
Атеїсти — 1,5%
Інші — 1%

Історичний Контекст та Державний Устрій

Назва островів походить від британського капітана Джона Маршалла, який у 1788 році разом з капітаном Томасом Гілбертом досліджував архіпелаг. Першим європейцем, що відкрив атол Бокак, був іспанський мореплавець Алонсо де Саласар у 1526 році.

Згодом острови переходили під управління різних колоніальних держав: Німеччини (1886 р.), Японії (1914 р., пізніше за мандатом Ліги Націй), а з 1947 року — підопічної території ООН під управлінням США.

У 1986 році Маршаллові Острови отримали незалежність та встановили “вільну асоціацію” зі Сполученими Штатами. Це означає, що країна має право вести власну зовнішню політику, проте сфери фінансів та оборони залишаються під контролем США.

Державний устрій Маршаллових Островів — президентська республіка. Девіз країни: “Досягнення через загальні зусилля”. Столиця — місто Маджуро.

Економічні Показники

Основні економічні показники (2022-2023 рр.):

ВВП: $0,3 млрд
ВВП на душу населення: $6 728
Рівень інфляції (2021 р.): 2,2%

Національна валюта — долар США.

Бюджет Маршаллових Островів значною мірою формується за рахунок фінансової допомоги від Америки, Азійського банку розвитку та інших країн.

Ключові сектори економіки:

Сфера послуг
Сільське господарство
Доходи від Випробувального полігону Рейгана (США) на атолі Кваджалейн (це також великий роботодавець).

Незважаючи на привабливу природу, туризм на островах розвинений недостатньо через географічну віддаленість.

Природні ресурси:

На поверхні та в надрах країни відсутні родовища корисних копалин, придатні для промислового видобутку. Хоча виявлено фосфорити та накопичення залізомарганцевих конкрецій, а також кобальту в територіальних водах, промислова розробка наразі не ведеться.

Сільське Господарство та Промисловість

Основні сільськогосподарські культури (переважно для внутрішнього споживання):

Кокосова пальма
Хлібне дерево
Панданус
Банани
Таро
Ананаси, огірки, кавуни, капуста, томати, баклажани, гарбуз, червоний перець.

Виробництво м’яса забезпечує лише внутрішні потреби.

Кокосова пальма має ключове значення: вона є джерелом деревини та основною складовою раціону. Копра, виготовлена з ендосперму кокосових горіхів, є основою експорту країни.

Рибальство активно розвивається. Особливу цінність становлять ракоподібні, зокрема краби, які призначені для внутрішнього ринку. На атолах Наморік та Маджуро функціонують ферми з вирощування перлів, а на Лікієпі — станція з розведення гігантських тридакн. Основою експорту є тунець.

Міжнародні Відносини

Маршаллові Острови підтримують дипломатичні відносини з багатьма країнами, включаючи Україну.

Країна є членом таких міжнародних організацій:

ООН
Тихоокеанське співтовариство
МАГАТЕ
МВФ
ЮНЕСКО

Цікаві Факти

Перший офіційний перепис населення Маршаллових Островів відбувся у 1920 році, зафіксувавши 9800 мешканців.
Середньорічна температура повітря коливається в межах +27 °C.
Глобальне потепління становить серйозну загрозу, адже найвища точка країни знаходиться лише на 10 метрів над рівнем моря.
Єдиний аеропорт країни розташований у столиці, місті Маджуро. Національний перевізник — “Air Marshall Islands” — здійснює внутрішні рейси.
Загальна протяжність автомобільних доріг перевищує 2 тис. км, проте асфальтовані дороги існують лише на двох найбільших атолах.
На атолі Маджуро функціонує громадський транспорт (чартерні автобуси), але найпопулярнішим видом транспорту є таксі.
Морське сполучення (внутрішнє та міжнародне) забезпечує компанія “Central Pacific Maritime Agency”. Найбільший порт — Маджуро.
На островах діє лише дві лікарні.
Найбільша у світі лагуна розташована на атолі Кваджалейн і займає площу 2174 км².
Прісні водойми є рідкістю, а протічна вода відсутня. Джерелом прісної води є дощі.
Акваторія країни багата: близько 250 видів риб та 145 видів коралів.
Маршальці відомі майстерністю виготовлення каное з деревини хлібного дерева.
На островах росте близько 80 видів рослин, проте заповідники відсутні. Кокосові пальми покривають близько 60% суші.
Преса представлена двома виданнями: урядовою газетою “Marshall Islands Gazette” (щомісячник) та приватним тижневиком “Marshall Islands Journal” (англійською та маршальською мовами).
На двох атолах проводилися випробування ядерної зброї, зокрема на атолі Бікіні вперше було випробувано водневу бомбу. Це призвело до зростання онкологічних захворювань серед місцевого населення.
За договором про вільну асоціацію на території островів розміщені військові бази США, проте заборонено розміщення ядерної, хімічної чи біологічної зброї.
Обов’язкова освіта охоплює лише початковий рівень (6-14 років) через систему державних та приватних шкіл.
Традиційним місцем поховання для маршальців є простір біля порога будинку.
У 2008 році спортсмени Маршаллових Островів вперше взяли участь в Олімпійських іграх. Національним видом спорту є баскетбол.
Інтернет та мобільний зв’язок доступні на двох найбільших атолах, але їх використання обмежене.