Голова фінансового комітету Верховної Ради Данило Гетманцев подав до парламенту законопроєкт «Про добровільні пенсійні фонди». Документ може суттєво вплинути на пенсійну систему України. Аналіз наслідків нового законодавства надає керуючий активами групи ICU Григорій Овчаренко.Необхідність приведення sektoru пенсійного забезпечення у відповідність до вимог євродиректив стимулювала регулятора до перегляду умов діяльності недержавних пенсійних фондів (НПФ). Це не перша спроба змінити правила гри на ринку недержавного пенсійного забезпечення, зумовлена потребою запровадження накопичувального рівня пенсій.
Недоліки НПФ
Діяльність НПФ не раз ставала об’єктом критики, що стримувало розвиток ринку. Серед ключових проблем виокремлювали слабке корпоративне управління, недостатню відповідальність засновників та низьку ефективність окремих фондів. «Запропонований законопроєкт був сприйнятий ринком критично. На думку учасників, нова модель не враховує позитивний досвід та історію існуючих фондів. Вона потребує значних інвестицій, які є недосяжними для переважної більшості компаній за поточних економічних умов. Відповідно до запропонованих вимог реорганізуватися зможуть лише одиниці, що створює ризик припинення діяльності інших фондів та надмірної концентрації ринку», – зазначає експерт.
Що передбачає новий законопроєкт
Основна зміна полягає в тому, що засновником пенсійного фонду може бути виключно «Пенсійна компанія» – ліцензована компанія з управління активами (КУА) з капіталом не менше ніж 500 тисяч євро. Спільне створення пенсійного фонду двома чи більше пенсійними компаніями забороняється. Це відрізняється від чинної моделі, де засновниками можуть виступати звичайні юридичні особи, роботодавці та професійні об’єднання. Така зміна, за задумом розробників, має посилити контроль над засновниками пенсійних фондів. Роботодавець втрачає статус засновника фонду, набуваючи статусу роботодавця-спонсора. Він визначатиме корпоративну пенсійну схему, фінансуватиме її та укладатиме договір з пенсійною компанією, доручаючи їй створення пенсійного фонду. «Роботодавець матиме можливість розірвати договір та передати схему іншій пенсійній компанії, що призведе до зміни засновника компанії. Проте, чи будуть такі зміни позитивно сприйняті дійсними засновниками фондів, серед яких Національний банк, Укрексімбанк та інші великі підприємства-роботодавці, – залишається під питанням», – коментує Овчаренко. Таким чином, новий законопроєкт концентрує всі повноваження у пенсійній компанії, учасники та роботодавці втрачають можливість прямого контролю за діяльністю фонду. Незважаючи на позитивні аспекти запропонованого законопроєкту, залишається відкритим питання, чи буде нова система роботи пенсійних компаній та добровільних пенсійних фондів надійнішою за чинну? «Відповідь на це питання може дати лише час. Позбавляючи можливості для порівняння, ми наражаємося на ризик втрати всіх досягнень системи недержавного пенсійного забезпечення та руйнування довіри, яка формувалася протягом кількох десятиліть», – застерігає експерт.
Висновки
Реформа недержавного пенсійного забезпечення в Україні є безумовно необхідною. Важливо підвищити вимоги до корпоративного управління, відповідальності засновників та професійних учасників, запровадити ефективний захист накопичень та наблизити регулювання до європейських стандартів. Проте, ключовим є не лише те, що потрібно створити, але й що важливо зберегти. У системі довгострокових пенсійних накопчень довіра виступає цінним активом.
Дізнатися більше на: news.finance.ua