На думку Владислава Мандрики, старшого юрисконсульта ЮК «Мережа права», однією з найпоширеніших помилок військовослужбовців є переконання, що факт поранення автоматично гарантує отримання усіх передбачених законом виплат.«Сама по собі наявність поранення не є підставою для автоматичного призначення одноразової грошової допомоги. Ключовим є правильне оформлення документів, встановлення чіткого причинно-наслідкового зв’язку та підтвердження наслідків поранення відповідними медичними висновками», — наголошує В. Мандрик.
Види передбаченої допомоги
Законодавство України не містить окремого положення про універсальну виплату, що надається виключно за факт поранення. Експерт підкреслює, що військовослужбовці можуть претендувати на різні види фінансової підтримки, які залежать від ступеня впливу поранення на їхнє здоров’я та працездатність. Найбільш відомою формою допомоги є одноразова грошова виплата, яка надається у разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності.
Розмір грошової допомоги
Обсяг цієї виплати безпосередньо залежить від встановленої групи інвалідності, відсотка втрати працездатності та причинно-наслідкового зв’язку між пораненням та його наслідками. Наприклад, якщо інвалідність пов’язана з виконанням військового обов’язку або захистом Батьківщини, розмір допомоги може варіюватися від 250 до 400 прожиткових мінімумів. Враховуючи поточні показники, у 2026 році це становитиме від 757 тис. грн до понад 1,2 млн грн. Окрім зазначеної виплати, існує також додаткова грошова допомога у розмірі 100 тисяч гривень, яка надається за період стаціонарного лікування та відпустки для лікування після отримання тяжкого поранення. Ця виплата часто помилково асоціюється з компенсацією саме за факт поранення. «Необхідно розрізняти ці виплати. Ста тисяч гривень нараховуються за період лікування, тоді як одноразова допомога залежить від встановлених медичних наслідків поранення. Військовослужбовець може мати право на обидва види виплат одночасно», — коментує В. Мандрик. Крім державних гарантій, військовослужбовці можуть отримувати додаткову підтримку від місцевих громад, допомогу на оздоровлення, а також матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.
Підстави для відмови у виплатах
Найчастішою причиною відмови або затягування процесу виплат є недоліки в оформленні документів. «Критичними ризиками є неточності у висновках військово-лікарської комісії (ВЛК), відсутність довідки про обставини отримання травми або неправильно встановлений причинно-наслідковий зв’язок. Навіть незначна неточність у формулюванні документа може істотно вплинути на право отримання виплати або її розмір», — зазначає юрист.
Необхідні дії військовослужбовця
Після отримання поранення, окрім проходження лікування, надзвичайно важливо ретельно контролювати процес оформлення всієї супровідної документації. До таких документів належать:
- медичні виписки;
- довідки про обставини отримання поранення;
- висновки ВЛК;
- інші документи, що можуть слугувати підставою для отримання фінансової допомоги.
У разі відмови у призначенні виплат або надмірного затягування процесу, юристи рекомендують обов’язково вимагати офіційне письмове рішення від військової частини або іншого відповідального органу. «Важливо фіксувати бездіяльність посадових осіб та оперувати виключно документами. Усні пояснення не є ефективним інструментом захисту прав. Письмова відмова або явне затягування процедури дають підстави для аналізу перспектив оскарження та визначення подальших дій», — підсумовує В. Мандрик.
Дізнатися більше на: news.finance.ua