Відомий британський юрист із прав людини та міжнародного правосуддя Джейсон МакК’ю заявив, що прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер та його соратники повинні припинити відкладати використання Україною 260 мільярдів фунтів стерлінгів заморожених російських активів.
Ключові моменти:
- За словами британського прокурора, конфіскація заморожених російських активів, яку підтримують європейські країни, залежить виключно від політичної рішучості.
- Вкрай важливо розробити рішення, яке зменшить політичні ризики, пов’язані з конфіскацією російських активів, одночасно забезпечуючи дотримання правових процедур.
- Заморожені активи російського приватного сектору, пов’язані з військовими, чутливі до судових позовів за межами Росії та потенційно можуть слугувати фінансовим ресурсом для України.
Для конфіскації заморожених активів Росії потрібна лише політична воля.
МакК’ю наголошує, що для конфіскації немає жодних юридичних перешкод — потрібна лише політична рішучість.
Протягом багатьох років Захід намагався вирішити питання конфіскації російських державних активів на суму 260 мільярдів євро, які були заморожені в ЄС, щоб допомогти Україні. Морально це виглядає зрозумілим і виправданим кроком. Складність полягає в узгодженні того, що очевидно є правильним курсом дій, з його правовими та політичними наслідками.
Джейсон Маккью
Британський адвокат
З юридичної точки зору він стверджує, що конфіскація не суперечить міжнародному праву, але має бути обґрунтована через належний процес. Проте з політичного погляду конфіскація кидає виклик існуючому світовому порядку та викликає занепокоєння щодо можливих заходів помсти.
Макк’ю зазначає, що британські лідери прагнуть до єдиної мети, але натомість заплуталися в бюрократичних складнощах. Це, безумовно, невтішно для президента України Зеленського, який спостерігав нерішучість адміністрації Starmer та її союзників щодо цього питання.
Важливо бути прямим: це в основному політичне питання, а не правове. Законодавчий поріг переступили давно. Законодавство США протягом багатьох років дозволяє конфіскувати державні активи, якщо виконавча влада визначає країну як «спонсора тероризму». Канада також перейняла цю практику. Чому б нам не наслідувати цей приклад? Цей метод ефективний і практичний, тому його слід розглядати як модель.
Поки що основним аргументом на користь конфіскації була її необхідність: Україні потрібні ці ресурси, щоб витримати. Без такої підтримки Європа зіткнеться з ще більшими проблемами. Тим не менш, необхідно знайти рішення, яке зменшить політичні ризики.
МакК’ю вважає, що створення оперативного міжнародного суду могло б забезпечити належний процес і зміцнити політичну волю щодо конфіскації.
Активи приватного сектора, пов’язані з російськими військовими, відкриті для судового розгляду за межами Росії та значно перевищують державні активи (оцінені в 260 мільярдів фунтів стерлінгів): разом із замороженими 50 мільярдами доларів вони охоплюють додаткові приблизно 500 мільярдів доларів прямих іноземних інвестицій, позик і депозитів за кордоном.
Поділіться
У цих сценаріях прийнято використовувати очікувану майбутню компенсацію, щоб запропонувати негайну фінансову підтримку. Стармер і його союзники могли б легко створити фонд, де країни-союзники, що тримають заморожені активи, надавали б Україні комерційні безрегресні позики.
Виходячи з оптимальних моделей, претензії на загальну суму 50 мільярдів фунтів стерлінгів можуть призвести до безрегресної позики у розмірі 35 мільярдів фунтів стерлінгів, яка може бути спрямована на оборону України.
Ця стратегія не тільки створила б більш сприятливий наратив для внутрішньої аудиторії, ніж просто надання допомоги без очікування повернення, але також гарантувала б кредиторам забезпечені активи, які могли б слугувати важелем для тиску на Росію.
Источник: online.ua