Період зниження цін на пальне в Україні, який тривав з кінця весни до початку літа, виявився коротким. З середини липня вартість бензину та дизельного пального (і меншою мірою автогазу) знову пішла вгору, досягнувши, а в деяких випадках й перевищивши показники березня-квітня. Причиною цього стало загострення конфлікту між США та Іраном, а також вплив міжнародних факторів: обмеження експорту з Росії, підвищений попит на європейському ринку та скорочення видобутку в Казахстані. На внутрішній ринок вплинули нові вимоги щодо обов’язкового вмісту біоетанолу в бензинах. Попри це, офіційні особи не бачили жодних ризиків.
НОВІ ЦІНОВІ РЕКОРДИ: ПРЕМІАЛЬНИЙ БЕНЗИН НАБЛИЖАЄТЬСЯ ДО “СОТНІ”
Хоча зростання цін на пальне почалося ще на початку другої декади липня, найбільш відчутним для споживачів був період з 20 по 26 липня. За цей тиждень дизельне пальне подорожчало майже на 10 грн за літр, сягнувши середньої ціни 88,18 грн, а на деяких АЗС – 89,90 грн. Бензин також додав у ціні: А-95 подорожчав з 76,57 до 80,91 грн/л, А-95 преміум – з 80,73 до 84,18 грн/л, а А-92 – з 71,46 до 77,64 грн/л.
Спеціалісти пояснюють такий стрибок тим, що роздрібні ціни намагаються наздогнати гуртові. Останні почали зростати на початку липня, слідом за підвищенням нафтових котирувань на світовому ринку. Минулого тижня гуртові ціни на бензин А-95 вперше перевищили 100 тис. грн/т, тоді як на початку місяця вони становили 92,8 тис. грн/т.
Зростання оптових (у середньому на 1 грн/л) та роздрібних (приблизно 1,5 грн/л) цін на автогаз на цьому тлі виглядає незначним. Хоча на початку місяця вартість автогазу навіть знижувалася (до 37,45–38,45 грн/л), події на ринках бензину та дизпального спричинили зміну цінового тренду. Наразі середня роздрібна ціна становить 41,50 грн/л (від 40,90 до 42,90 грн/л у різних мережах).
Наприкінці минулого – на початку цього тижня зростання цін на дизпальне та бензин, здавалося, зупинилося, але це тривало недовго. Після чергового підвищення у вівторок, ціни на деяких преміальних заправках досягли рекордних показників. Зокрема, на АЗС Neftek звичайне дизельне пальне коштувало 95,99 грн/л, а ДП+ – 98,99 грн/л, що на 2 грн вище за квітневі піки. SOCAR пропонував бензин А-95 по 85,40 грн/л, А-95+ – по 88,40 грн/л, а А-98 – по 95,40 грн/л. Ці показники також перевищують максимуми, зафіксовані у березні, квітні та травні. Якщо попередні піки були короткочасними, то теперішні можуть стати лише початком подальших цінових стрибків.
«Ситуація справді напружена. Гуртові ціни на дизпальне становлять 93–95 грн/л, тому роздрібна вартість продовжить зростати. Я не думаю, що найближчим часом ми побачимо ціну понад 100 гривень за літр, але шанси на це доволі високі. Зараз у світі пік споживання, а Ормузька протока перекрита, російський експорт дизпального припинено. При цьому, російське пальне було важливим для регіону, адже, хоч Європа його не купує, його імпортують Туреччина та країни Африки. Через відсутність цих постачань, ці країни конкурують за інші види пального з нами», – зазначає директор Консалтингової групи А-95 Сергій Куюн.
Сергій Куюн уточнив, що, наприклад, Туреччина раніше імпортувала з Росії понад 1 мільйон тонн дизпального щомісяця. Зараз, через відсутність російського експорту, турки переорієнтувалися на грецькі НПЗ.
Також відомо щонайменше про два випадки перехоплення танкерів, які прямували до Румунії. «Хтось запропонував вищу ціну, і багато замовлень, включно з українськими, було скасовано», – пояснює експерт.
Загалом, це не мало критичного впливу на обсяги постачань, але їх зараз недостатньо через жнива, які потребують великої кількості пального, та активізацію автомобільних перевезень. Додатковою проблемою є припинення морського експорту з України.
«Таким чином, споживання стрімко зростає, тоді як збільшення постачань поки що не спостерігається. Компанії, очевидно, шукають додаткові обсяги на ринку. Зробити це зараз складно, але, сподіваємося, їм вдасться», – зазначає Сергій Куюн.
Крім складнощів з пошуком пального на ринку, виникають проблеми з його швидкою доставкою в Україну. Експерти нагадують, що одним із зручних маршрутів постачання було перевантаження пального в Румунії з великих танкерів на менші судна та доставка Дунаєм. Однак через сезонне зниження рівня води судноплавство на цій річці ускладнене.
На ринку бензинів також спостерігається додатковий регуляторний тиск. «Ситуацію ускладнює наш дуже «вчасно» (у лапках) перехід з 1 липня на використання стандарту Е10 (пального з обов’язковим вмістом біоетанолу). Не всі виробники готові виробляти його у великих обсягах, а деякі взагалі не готові, як, наприклад, грецький завод Hellenic Petroleum. Він активно постачав нам “звичайний” бензин, але виробляти біопальне не може», – продовжив Сергій Куюн.
Інші постачальники також не можуть швидко наростити виробництво бензину, оскільки вони залежать від постачань нафтової сировини, з якими у світі з весни виникають значні проблеми.
СВІТОВІ НАФТОВІ “ГОЙДАЛКИ”: ПЕРІОД НЕВИЗНАЧЕНОСТІ ПРОДОВЖУЄТЬСЯ
Ціни на нафту стрімко зростали до кінця минулого тижня на тлі загострення конфлікту на Близькому Сході та побоювань щодо перебоїв із постачанням через Ормузьку протоку. Додатково ситуацію ускладнили атаки хуситів у Червоному морі та проблеми з експортом казахстанської нафти через Каспійський трубопровідний консорціум (КТК). 23–24 липня котирування досягли піку, перевищивши 100 доларів за барель, але 27 липня різко впали через припинення взаємних ударів між США та Іраном.
У понеділок нафта Brent подешевшала майже на 7%, вересневі ф’ючерси знизилися до 90,27 доларів за барель. На початку торгів у середу ціни на Brent знизилися до 87 доларів, а WTI – до 84 доларів за барель.
Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК+) погодила чергове незначне підвищення квот на видобуток нафти у серпні – очікуване зростання становить 188 тис. барелів на добу. Це має збільшити пропозицію нафти на світовому ринку.
Наступне засідання Групи країн ОПЕК+ 2 серпня, ймовірно, прийме рішення про подальше нарощування видобутку, зокрема, шляхом повного скасування добровільних обмежень, запроваджених членами організації.
Проте, на думку експертів, в умовах збереження ризиків ескалації на Близькому Сході, не варто очікувати, що подібні кроки стабілізують світовий ринок.
«Такі рішення, в принципі, не мають особливого значення, враховуючи поточну ситуацію у відносинах між США та Іраном. Якщо ти не можеш постачати ресурс, то не має значення, скільки ти плануєш його видобувати. Тому будь-які подібні рішення не надто ефективні», – коментує Сергій Куюн.
Стосовно впливу світових нафтових котирувань на український ринок пального, експерт нагадує: після початку американських атак на Іран, «нафта та нафтопродукти почали жити окремим життям, оскільки попит та ресурси відрізняються».
ЯК ВІЙНА З РОСІЄЮ ВПЛИНЕ НА РИНОК АЗС
Український ринок стикається з новими викликами. Цього літа ворог посилив обстріли українських АЗС, зокрема у прифронтових районах та на сотні кілометрів від лінії бойового зіткнення. За приблизними оцінками, повністю знищено понад 200 автозаправних станцій, понад 80 з яких – на Харківщині. З’явилася інформація, що після удару 26 липня маршрут Харків-Полтава нібито залишився без АЗС.
Начальник Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов спростував ці повідомлення, запевнивши, що дефіциту пального в області немає.
Раніше міський голова Харкова Ігор Терехов також заявляв про відсутність системних проблем із забезпеченням регіону пальним. Він також анонсував нові рішення щодо захисту АЗС, але не надав деталей.
Проте, ситуація викликає занепокоєння. Ворог продовжує систематично руйнувати автозаправні комплекси не лише на Харківщині та Полтавщині, а й у Чернігівській, Сумській, Дніпропетровській та інших прифронтових областях.
Чи не стане це новим фактором, що суттєво впливатиме на забезпечення України пально-мастильними матеріалами та на рівень роздрібних цін?
Сергій Куюн визнає серйозність проблеми, але поки що не бачить загроз її суттєвого впливу на ситуацію на українському ринку пального. «Поки що російські атаки на цінову ситуацію не впливають. Ціна на пальне однакова і в Харкові, і у Львові. Я б більше звертав увагу на удари не по АЗС, а по портах. Але заправних станцій у нас дійсно буде менше. Більшість відновиться, але, на жаль, не всі. Тому споживачам доведеться змінювати поведінку. Коли ви їдете в дорогу, вже не будете так безтурботно думати про те, де і скільки заправитися. Тепер: приїхали – одразу повний бак, а можливо, і кілька каністр із собою взяли», – радить він.
Він також радить споживачам максимально скоротити час перебування та кількість візитів на АЗС.
Як варіант швидкого відновлення пошкоджених автозаправних комплексів обговорюють встановлення контейнерних АЗС. Їх легко перевезти на нове місце вантажівкою, якщо стара локація зазнала ударів або опинилася під загрозою. Такі заправки потребують мінімального часу для розгортання. Однак вони можуть забезпечити заправку лише одним-двома видами пального, є вразливими під час обстрілів (через наземне розміщення резервуарів) і мають підвищені екологічні ризики.
Тому Сергій Куюн вважає такі рішення неефективними.
«Тоді, можливо, нам повернутися до каністр, як у дев’яностих, і почати заправлятися з бочок біля траси… Наскільки мені відомо, попередній уряд відкинув ідею такої “лібералізації”, адже ліцензовані компанії запевнили, що, попри все, продовжуватимуть працювати. І вони це роблять. Так, це не будуть мультифункціональні комплекси, до яких ми звикли, але свою основну функцію – заправку авто – вони, думаю, виконуватимуть», – впевнений фахівець.
Натомість експерт ринку пального Леонід Косянчук дотримується іншої думки.
«Безперечно, наявність мобільних АЗК, які зараз перебувають поза законом, може бути дієвою альтернативою виведеним з ладу стаціонарним автозаправкам у прифронтових регіонах. Для вирішення проблеми уряду варто лише тимчасово, на період війни, внести зміни до відповідних нормативних документів, які б дозволили функціонування таких мобільних АЗС на базі бензовозів. І це слід було зробити ще раніше, щоб не вирішувати це екстрено тоді, коли інфраструктура прифронтових регіонів взагалі залишиться без пального», – вважає Леонід Косянчук.
З тим, що одним із можливих альтернатив стаціонарним АЗС за нинішніх умов може стати розвиток мобільних автозаправних станцій та доставка пального безпосередньо до споживачів, погоджується й співзасновник однієї з мереж Дмитро Льоушкін. Він пропонує надавати право на таку діяльність (тимчасові ліцензії) лише компаніям, які вже мають ліцензії на роботу стаціонарних АЗС. Це допоможе контролювати ринок і запобігти появі нелегальних продавців пального.
Ще одна пропозиція передбачає доставку бензину та дизпального за викликом. Пропонується замовляти пальне через мобільний застосунок або чатбот, після чого спеціально обладнаний автомобіль привозитиме його клієнтові. Водночас мобільні заправники не мають працювати у фіксованих місцях, щоб не стати потенційними цілями для ворожих ударів.
Реалізація такої моделі потребує змін до законодавства, визначення порядку ліцензування, контролю за обігом пального та дотримання вимог пожежної й екологічної безпеки.
Але, незважаючи на те, що керівники прифронтових регіонів дедалі частіше висловлюються на користь таких рішень, центральна влада жодних подібних кроків поки що не анонсує. Уся увага натомість зосереджена на фізичному захисті стаціонарних АЗС та посиленні протиповітряної оборони по всій країні.
Источник: www.ukrinform.ua