Навіть маючи величезні поклади корисних копалин, Росія стикається з серйозною проблемою: відсутністю повних виробничих ланцюгів для забезпечення свого військово-промислового комплексу (ВПК) стратегічно важливими мінералами. Це створює залежність від імпорту, яка, за прогнозами, триватиме щонайменше до 2035 року.
Російські плани та реальність
Після 2022 року російська влада анонсувала плани зі збільшення видобутку дефіцитної сировини. Однак, як показують аналітичні дослідження, більшість цих проєктів не принесуть промислових результатів раніше 2035 року. Це відкриває значні можливості для застосування зовнішнього економічного тиску на Москву.
Головні постачальники критичної сировини
Згідно з останніми даними, основним постачальником критично важливої сировини до Російської Федерації залишається Китай. За період з квітня 2024 року по березень 2025 року Пекін забезпечив значні частки імпорту ключових мінералів:
- Вольфрам: 97% (240 тонн на суму 9,8 млн дол. США)
- Ніобієва продукція: 58% (1732 тонни на суму 64 млн дол. США)
- Тантал: 30% (3,8 тонни на суму 4 млн дол. США)
- Глинозем: 31,5% (1,6 млн тонн на суму 1 млрд дол. США)
Залежність від західної півкулі та реекспорт
Фероніобій, що є критично важливим для виробництва високоміцних сталей для ракет, двигунів та бронетехніки, надходить до Росії не тільки з Китаю. Значні обсяги також постачаються з країн західної півкулі:
- Бразилія: близько 30% імпорту (1033 тонни на понад 33 млн дол. США)
- Канада: 11,7% (388 тонн на 12,8 млн дол. США)
Крім того, спостерігаються випадки реекспорту. Наприклад, 82 тонни фероніобію з Нідерландів потрапили до РФ через Туреччину. Також 40 тонн бразильської та канадської сировини було реекспортовано з Німеччини.
Роль інших постачальників
Глинозем, який використовується у виробництві алюмінію для авіації та ракет (зокрема, Х-101, “Калібр”, “Іскандер”), також постачався з Ірландії, забезпечивши 17% імпорту (960,35 тис. тонн на 567,68 млн дол. США).
Казахстан відіграє ключову роль у постачанні берилієвої продукції (76% імпорту на 11,03 млн дол. США) та танталу (69% імпорту на 9,28 млн дол. США). Ця сировина ідентифікована у виробничих ланцюгах комплексів “Іскандер-М”, “Кинджал”, “Панцир-С” та ракет Х-59.
Узбекистан та Білорусь спільно постачають ренієву сировину для ракетних та авіадвигунів (3,95 тонни та 290 тонн відповідно).
Вірменія є значним постачальником молібденової продукції, забезпечуючи 42% імпорту (2058 тонн на 65,25 млн дол. США). Переважно це феромолібден, який використовується у виробництві сталей для авіаційної, ракетної та військової промисловості.
Наслідки для російського ВПК
Припинення поставок стратегічних мінералів матиме неминучі наслідки для російського оборонпрому, призводячи до дефіциту зброї. Це може стати вагомим аргументом на користь припинення вогню. Однак, для досягнення такого результату необхідні рішучі економічні обмеження, спрямовані на всю екосистему постачання – від видобутку сировини до логістичних хабів.
Источник: www.ukrinform.ua