Після років віддаленої роботи працівникам, які повернулися в офіси, складно зосереджуватися через шум і відволікання на робочому місці. Підприємливі винахідники скористалися такою можливістю і запропонували низку рішень для розв’язання цієї проблеми. Дехто вже може похвалитися хорошими результатами.
Команда Forbes відібрала 250 найбільш перспективних компаній. Хто потрапив у перелік NEXT 250? Дізнавайтесь у новому випуску Forbes Ukraine! Купуйте журнал вже зараз!
Вже пройшло понад чотири роки після початку пандемії і працівники почали масово повертатися в офіси – одні через наказ роботодавця, інші через бажання проводити час із колегами. Ще хтось таким чином хоче втекти від співмешканців чи родини. У травні лише близько 27% оплачуваних робочих днів в США працівники працювали з дому: це суттєво нижче, ніж на піку пандемії (близько 60%), але значно вище, ніж до ковіду (менш як 10%).
З поверненням людей у спільний робочий простір повернулися часті скарги на шум та інші відволікання, які є невідʼємними супутниками офісів із відкритим плануванням. Одні колеги говорять із клієнтами по відеодзвінку, інші жваво обговорюють якусь ідею, ще хтось говорить телефоном із постачальником, а ви у цей час намагаєтеся написати звіт. Так, співпраця і близькість до колег – це чудово, але шум від них неабияк може відволікати.
У вересні 2023-го фірма Leesman, яка досліджує робочий простір, виявила, що рівень шуму був серед 10 найважливіших ознак хорошого робочого місця – між робочими туалетами і консультацією з IT-питань. Втім лише 32% працівників задоволені рівнем шуму в середньостатистичному офісі, як показує інше дослідження Leesman. Більше незадоволеними опитувані були лише доступом до «кімнат розваг» і частотою того, як люди ходять повз чужі робочі місця.
Відволікання в офісі не просто трохи дратує. Дослідження 2021-го, яке можна знайти в Journal of Management & Organization, виявило, що під час експериментів у контрольованому оточенні типовий рівень шуму в офісах із відкритим плануванням викликав підвищення фізіологічних показників стресу, таких як серцебиття. Крім того, на обличчях людей частіше був вираз огиди і вони частіше повідомляли про негативний настрій.
«Ми не звикаємо до шуму, – зауважує Ліббі Сандер, адʼюнкт-професорка в Університеті Бонда в Австралії, яка працювала над останнім дослідженням. – Ми вважаємо, що звикаємо, але насправді реакція нашого тіла говорить про протилежне».
Шум як можливість
Коли є проблема, завжди знайдеться той, хто запропонує для неї рішення. Саме шум в офісі сприяв зростанню фінської компанії Framery, яка є одним із найбільших виробників офісних «подів». Це сучасні кабінки по типу телефонних будок зі скляними стінами, яка вміщає одну людину і коштує від $8700. Є кабінки, куди поміщається до шести людей, що робить їх варіантом конференц-зали.
Міжнародний виторг Framery у 2022-му склав $164 млн, демонструючи другий рік зростання: у 2020-му виторг був $86 млн, а у 2021-му – $101 млн. Невпевненість у ринку, інфляція і зростання облікових ставок стали причиною невеликого зниження продажів у 2023-му. Але цьогоріч гендиректор компанії Саму Хельфорс очікує повернення стрімкого зростання, хоч він і не поділився прогнозами.
У березні компанія додала нову лінію «подів», які не лише не пропускають шум іззовні, а й маскують його за допомогою атмосферного шуму (ambient noise), який транслюється всередину кабінки. Хельфорс пояснює, що часто проблема не лише в самому звуку, а в тому, що наш мозок вловлює знайомі слова і через це відволікається, а атмосферний шум нейтралізує балаканину довкола.
Цей феномен змушує дизайнерів і підприємців додавати звук у простір, щоб нейтралізувати завелику кількість шуму або гнітючу тишу. Наприклад, лондонська Moodsonic Евана Бенвея, яку той заснував у 2022-му після 10 років робити в індустрії звуку. Тепер його власна компанія працює із SAP, GSK і Steelcase, щоб створювати «реактивне звукове оточення», яке за допомогою сенсорів генерує фоновий шум, що адаптується до навколишніх звуків.
Такий винахід, за словами Бенвея, є відповіддю на іронію постпандемічного робочого простору: люди відволікаються, бо в офісі надто тихо, а не надто шумно. Справа все в тому ж розпізнаванні мозком знайомих слів. Сьогодні в офісах працює менше людей, тому їхні розмови не зливаються у нерозбірливий фоновий шум, чиї слова ви не розберете, як буває у переповненому приміщенні, коли всі говорять одночасно. Коли сьогодні в офісі 15 людей замість звичних 60, то слова колеги під час телефонної розмови в іншому кінці офісу легко розпізнати, а це дратує більшість, пояснює Бенвей.
Сенсори Moodsonic вловлюють рівень звуку в приміщенні та вмикають із відповідною гучністю власні звуки-нейтралізатори, наприклад, ненавʼязливий спів птахів чи дзюрчання струмка. Все залежить від того, це гучний колега говорить із клієнтом чи занадто тихий вечір пʼятниці.
Бенвей відмовився озвучити виторг його компанії, але розповів, що працює із 30 з 500 найбільших американських компаній і що його бізнес вже прибутковий. За другий рік роботи він втричі збільшив площу, на якій його компанія надає послугу із нейтралізації звуку звуком, а кількість підписників виросла на 150%.
Інші ж пропонують комфортні та тихі місця людям, які працюють дистанційно. Так, венчурний інвестор Фред Вілсон разом із дружиною Джоан, ангельською інвесторкою, запускають другий коворкінговий простір Framework у Нью-Йорку. Він підійде для тих, хто хоче бути серед людей, але не божеволіти від гамору вдома чи рідного офісу.
Перший коворкінг Вілсона у Брукліні має попит – список очікування налічує понад два десятки людей. Залежно від умов оренди, член коворкінгу платить від $755 до $860 на місяць і отримує власну звуконепроникну кабінку із мініхолодильником, чайником і френч-пресом.
Звуконепроникні панелі та візуальні підказки
Дизайнери меблів і простору тепер також враховують необхідність звукоізоляції у своїй роботі. Наприклад, бренд Zintra Acoustics австралійської Baresque Group зауважив стрімке зростання попиту на звукозахисні стінові панелі і ширми для розділення простору.
IKEA теж не пасе задніх і пропонує нову лінію під назвою MITTZON, що допомагає розв’язувати проблему надмірного звуку. Наприклад, до своїх звукозахисних екранів компанія додала деревʼяне волокно, яке зазвичай використовують в будівництві для ізоляції. IKEA навіть попрацювала із виробником столу для роботи стоячи, щоб той зробив механізм регулювання висоти не таким гучним.
Звукозахисні екрани та зростання попиту на них вказують на те, що людям потрібні рішення, які не вимагають приватних офісів чи кімнат, адже дехто може сказати, що в такому оточенні можливість співпраці майже зводиться до нуля. Так вважає навіть виробник тих самих офісних кабінок Teknion. Компанія працює над новим продуктом, який пропонує «візуальні підказки того, коли вас можна турбувати, а коли ви зайняті». Втім більше деталей Teknion не розкривала.
З візуальними підказками експериментує ізраїльська ПЗ-компанія monday.com. Група її співробітників розробила пристрій FocusTime, який розташовують в верхньому куті монітора працівника. Він схожий на циферблат, який показує скільки ще часу людину не можна турбувати. Цей пристрій навіть інтегрується із календарем, в якому колеги можуть побачити в який період людина не доступна для контакту. Поки що FocusTime тестує 20 працівників, а потенційно його можна і комерціалізувати. У вересні monday.com планує показати свою розробку на конференціях у Лондоні і Нью-Йорку.
Деякі компанії йдуть простішим шляхом і пропонують своїм співробітникам звукоізоляційні навушники, які ті можуть замовити собі безплатно. Так робить, наприклад, Intuit навіть після того, як відкрила новий сучасний офіс із понад 60 окремими кімнатами для тимчасового користування.
Одним із факторів, який вплинув на створення просторів тиші на робочому місці, стала увага до потреб нейровідмінних працівників, приміром тих, хто має РДУГ чи розлад сприйняття сенсорних стимулів. Salesforce наводить зовнішнє дослідження, яке показує, що 15-20% співробітників є нейровідмінними, тому в її новому офісі є «медитаційні кімнати» для перерв і «бібліотеки», де дотримуються режиму тиші.
Парадокс необхідності вигадувати купу рішень для подолання проблеми шуму в офісі очевидний. Якби у всіх просто був вибір того, де вони хочуть працювати, а не зобовʼязувати людей повертатися в офіси, деякі з вищеперерахованих рішень взагалі були б не потрібні.
