Частка інвестицій у ВВП України у 2023 році становила 17%. Це більше, ніж було за два довоєнні роки. Forbes Ukraine уперше презентував рейтинг найбільших інвесторів України. Які основні висновки з цього дослідження та як воно ілюструє інвестклімат країни?
Велика війна пришвидшила вихід жінок на лідерські ролі. Вже 15 травня на форумі «Вільна» Forbes пропонує подивитися на це явище крізь нову, чітку оптику. Спікерки та спікери з Superhumans, Google, ENKO, Diia.City United, G. Bar та інших. Купуйте квитки за посиланням.
Сьогодні ми вперше опублікували рейтинг, який точно серед трьох найважливіших продуктів Forbes – найбільших інвесторів воєнного часу. Результати здивували нас, порадували та засмутили одночасно.
Але передусім чому це важливий продукт (з екскурсом в історію)?
Українці недооцінюють важливість економічного зростання. А даремно – від розміру ВВП і його рівня залежить неймовірно багато в житті пересічного українця: від заробітної плати й освіти дітей до рівня медицини й очікуваної тривалості життя. А якщо ви не є мешканцем якоїсь країни-бензоколонки на кшталт РФ чи екваторіальної Гвінеї, то варто дуже прискіпливо спостерігати за рівнем інвестицій.
Якщо спростити, то інвестиції – це єдина складова ВВП, яка не проїдає, а створює майбутнє економічне зростання. І в нашій країні з цим перманентна проблема. Економісти підрахували: якщо інвестиційна компонента у ВВП менше так званого нормативу розширення відтворення, а це 20%, то економіка, по суті, проїдає себе, й очікувати на потужне зростання в майбутньому марно. З 2008 року ми жодного разу не досягли позначки у 20%.
Частка інвестиційної компоненти у ВВП Фото Держстат, Forbes Ukraine
Коли в Україні кажуть «інвестиції», то за замовчуванням думають про іноземні гроші як про панацею від економічної відсталості. Ніхто не сперечатиметься, що прямі іноземні інвестиції – це, безумовно, корисно. Крім потенційно великих масштабів, з ними зазвичай приходять технології, досвід, бізнес-культура тощо.
Але є проблема: інвестицій і до російського вторгнення було дуже мало, а під час війни сума прямує до нуля. І ще більша проблема: не буде черги з інвесторів й одразу після завершення війни. Політики, пояснюючи, чому немає іноземних грошей, використовують аморфне слово «інвестклімат». Можна сказати простіше: інвестори приходять заробити гроші, а в Україні левова частка іноземців прогоріли.
У нас було мінімум чотири періоди, коли ми масштабно «кидали» іноземців. У 1990-х – через поганий дизайн приватизації та корпоративного законодавства «червоні» директори та рейдери пачками розмивали іноземні частки типу в акціонерних товариствах.
На початку нульових – новостворений клас олігархів віджав іноземців зі своїх стратегічних вотчин. Після кризи 2008–2009 років – іноземні підприємці втратили мільярди в банківському секторі, коли виявилося, що наша судова система вважає, що кредити повертають тільки боягузи.
Після 24 лютого 2022-го – у пошуках російського сліду прокотилась (і котиться) хвиля перерозподілу власності, тож з росіянами під роздачу потрапило чимало іноземців.
Отже, потрібен не один десяток success stories, щоб зʼявилася ця заповітна черга з інвесторів (Мінекономіки, бережи Horizon Capital).
До хороших новин. Є внутрішні українські інвестори. Часто вони не такі «красиві», прозорі, як західні корпорації, й більшості бізнесменів з 1990-х можна поставити незручні запитання. Але від цього їхні капітальні інвестиції не стають менш корисними для економіки.
Яким є їхній вклад в українську економіку під час великої війни?
Ми надіслали запити 200 найбільшим компаніям України. Близько половини надали відповідь, решту ми дорахували самотужки (дякую, Олексіє Блінов). На старті проєкту в нас були побоювання, що список складатиметься з металургів і надровидобувачів, у яких за дефолтом великий capex.
Це не так – у двадцятці найбільших є телеком, аграрії, ритейл, логісти, FMCG. Одне передбачення виправдалося: найбільший інвестор у країні – Рінат Ахметов, два його холдинги ДТЕК і «Метінвест» посіли перше і друге місця. Третього призера передбачити вже було не так просто – «Епіцентр».
Найбільші приватні інвестори Фото Держстат, Forbes Ukraine
Основні висновки з дослідження.
Про хороше.
- Великий бізнес продовжує інвестувати попри війну. 20 найбільших приватних інвесторів вклали у розвиток майже $5 млрд (2022–2023 роки).
- У більшості компаній capex за 2023-й був навіть більший за довоєнні показники.
- Бізнес нарощує інвестиції, у 2023 році вони зросли на 33%. Плани на 2024-й попри всі воєнні ризики ще амбітніші. Кілька цифр: «Нова пошта» – 7 млрд грн, OKKO – понад 10 млрд грн, «Епіцентр» на наступні шість років закладає понад 150 млрд грн.
- Державні компанії вкладаються у capex ще активніше. Пʼятірка найбільших інвестувала за два роки $3,9 млрд.
Про погане.
- Цифра, яка мене трохи шокувала: на 20 найбільших інвесторів припадає 25% усіх капінвестицій країни. З пʼятіркою держкомпаній ця частка перевищує 40%. Це свідчить про кричущу проблему – малу кількість великого та середнього бізнесу в Україні, здатного інвестувати в розвиток значні ресурси.
- Суттєва частка capex вимушена – йде відновлення зруйнованого росіянами. ДТЕК, «Укренерго» витрачають на це понад половину інвестбюджету. Мовою економістів – ці інвестиції не створюють додаткових потужностей в економіці.
- Бізнес переважно фінансує capex власними ресурсами (дані компаній). Доступ до західного або банківського фінансування залишається обмеженим.
- У рейтингу тільки 20% компаній з іноземним капіталом, і це «аксакали», які працюють тут десятиріччями, – три телеком-оператори й Carlsberg.
Минулого року частка інвестицій у ВВП становила 17%, це більше, ніж було за два довоєнні роки. Очевидно, тут значний внесок державних інвестицій в оборонний сектор, близько 4%. Але й розмір інвестицій великого бізнесу краще за 1000 лозунгів свідчить про віру бізнесменів в Україну.
Цифри не брешуть.
