Креативність потрібна кожному. Ця навичка дозволяє людині вигадувати більше рішень для різних проблем, а організації – ставати більш ефективною і навіть покращувати фінансові показники, вважають у McKinsey. Як стати більш творчим і навчитись винаходити надзвичайні ідеї
Чому людям складно бути креативними? Переважно тому, що вони не вірять у власну креативність, вважає співзасновник Копенгагенського інституту нейрокреативності (CINC) Мортен Фріс-Оліваріус. «Багато хто каже – я просто не творча людина», – пояснює він. Втім, Фріс-Оліваріус переконаний: не креативних людей не існує. Головне – знати, що таке креативність і як цей процес відбувається у мозку. Саме це CINC досліджують останні 10 років.
Фріс-Оліваріус – нейробіолог. Він має докторську ступінь з нейронауки творчості, а його інститут проводить дослідження креативного процесу та допомагає компаніям і людям ставати більш творчими за допомогою курсів та воркшопів. «Більш креативний» дорівнює швидшому розвʼязанню проблем, кращим ідеям і більшій ефективності, йдеться на сайті CINC.
Наприкінці жовтня Фріс-Оліваріус приїхав до Івано-Франківська і провів навчання на програмі «Креативне підприємництво» від Фонду Промприлад. Курс був створений фондом разом із CINC. «Для нас важлива була ґрунтовність їх підходу, – каже керівниця Центру нової економіки у Промприладі Іванна Погребняк. – Ми побачили: їм довіряють глобальні компанії як IKEA й інституції як Стенфорд. При створенні навчальних програм ми йдемо до першоджерел, бо саме вони можуть найкраще пояснити суть своїх технік».
Які інструменти підвищення креативності Фріс-Оліваріус вважає найкращими, як творчість народжується у мозку і що може її вбити – в інтервʼю для Forbes Ukraine.
Інтерв’ю скорочено та відредаговано для зрозумілості
Переконання Копенгагенського інституту – креативність корисна для будь-якої людини і лежить в основі людської природи. Чому?
Креативність – природна частина роботи мозку, яка допомагає вигадати різні рішення для проблеми, із якою стикається людина. Що більше різних рішень ви можете вигадати, то креативнішими ви є. Гадаю, це надзвичайно корисно для кожного – вміти думати по-різному.
Креативність часто вважають характеристикою, потрібною лише творчим професіям. Чи маємо ми змінити спосіб, у який ми її розглядаємо?
Дійсно, є багато плутанини між артистичною креативністю та іншими її типами. Часто люди, почувши слово «креативність», думають про живопис і скульптуру, але креативність не можна зводити до мистецтва. Той тип креативності, якому я навчаю, релевантний для всіх – на наших курсах часто бувають юристи, бухгалтери, IT-спеціалісти, медичні регулятори.
Наведіть приклад, як бухгалтер може використати цю навичку?
Одна річ – завжди можна прочитати правила роботи бухгалтера по-новому і виконати її по-іншому. Але також є вимір співпраці із колегами. Існують різні способи організувати себе і процеси, які ви використовуєте. У багатьох галузях люди роблять речі щоразу абсолютно однаково.
Теорія творчості. Де народжується і як влаштовано креативний процес
У CINC ви досліджуєте звʼязок між креативністю і роботою мозку. Що ви зʼясували про нього за 10 років?
У процесі творчості беруть участь усі ділянки мозку. Але якщо ви запитаєте, де саме зароджується цей процес – у системі памʼяті. Мозок не здатний створити щось нове з нуля, це неможливо. Уявіть архітектора, котрий хоче побудувати дім. Він не зможе уявити будинок з матеріалів, про які ніколи не чув. Він здатний оперувати власним знанням, комбінувати його по-новому, але не може використовувати інформацію, якої не має.
Це ми і дізнались про те, як працює мозок: ми можемо лише створювати нові патерни, нові звʼязки між знайомими речами. Порівняймо систему памʼяті із мішком із цеглинами. Їх можна поєднувати по-різному, можна побудувати найбільш дивовижні структури. Меж немає. Але якщо усі цеглини червоні – усі структури будуть червоними. Тож це перша річ: креативність – це про встановлення нових звʼязків між знанням, яке ми уже маємо.
Творчість потребує часу. Якщо на вас тиснуть таймінг і дедлайни, складно побудувати якісний креативний процес.
Глобальне питання – яке саме знання ваш мозок робить доступним для вас у кожній конкретній ситуації. З еволюційної точки зору, коли ми стикаємось із проблемою, завжди намагаємось вирішити її так само, як і минулого разу. Такий підхід зберігає енергію. Тож памʼять активує тип знання, яке ми востаннє використовували у схожій ситуації. Це все відбувається за допомогою асоціацій.
Що відбувається далі? Мозок організує знання за принципом «those that fire together wire together»: що частіше дві речі відбуваються одночасно, то міцнішою стає між ними асоціація. У відповідь на новий виклик мозок запропонує інформацію, яка має найсильнішу асоціацію із цією ситуацію.
Тож нам доводиться боротись із власними інстинктами, щоб бути більш креативними?
Саме так. Задача мозку – зберігати енергію і робити все, як зазвичай. Люди створені для креативності, проте у нас є когнітивні упередження. Знаючи про них, їх легко можна обійти.
У своїй PhD роботі я показав на скані мозку, як система памʼяті відповідає на обʼєкти, які люди побачили спонтанно. Тобто як мозок несвідомо реагує на обʼєкт. З цієї активності ми змогли передбачити, наскільки креативною є людина, і побачили, що креативні люди здатні активувати не лише первинні асоціації, але і більш віддалені. І ми знаємо, що це відбувається підсвідомо. Але що дійсно круто – щойно ми зрозуміли, як це робить мозок, ми змогли навчитись мімікувати це і робити те ж саме.
А чи є тут звʼязок із загальним рівнем інтелекту? Адже гіпотетично, щоб продукувати нові асоціації і бути більш креативним, потрібно багато знати?
Це складне питання. У певному сенсі вони дійсно повʼязані. Ти не можеш встановити звʼязок між двома речами, якщо не маєш двох речей. Тож так, тобі потрібне знання, проте можна розділяти наявність інформації і можливість комбінувати її. Подивіться на дітей. Вони не мають особливого набору знань, але водночас у них немає жодних упереджень і обмежень щодо того, як комбінувати інформацію. Чи вони креативні? Це тема для дискусії. Вони можуть створювати нові речі, але водночас це часто не особливо корисні речі, бо діти не мають контексту, у який їх треба помістити. Тож насправді вони не вирішують ніяких проблем.
Креативність вимагає більшого ніж просто інтелект, проте вони йдуть пліч-о-пліч десь до рівня IQ 120. Після цього вони більше не корелюються.
Мортен Фріс-Оліваріус. Креативність – те, із чим ми розвиваємось. Це природна частина роботи мозку, яка допомагає вигадати різні рішення для проблеми, із якою стикається людина. Що більше різних рішень ви можете вигадати, то креативніші ви. Фото з особистого архіву
А чи є вік чи період часу, під час якого людина досягає свого піку креативності?
Так, це багато вивчав науковець Дін Сімонтон. Існує дослідження, яке вивчало знаменитих креаторів – зокрема і лауреатів Нобелівської премії – протягом їхнього життя і аналізувало, коли зʼявлялись їхні найбільш впливові ідеї чи винаходи.
Науковці побачили кореляцію: за 5-10 років після початку карʼєри ти маєш свої перші креативні хіти. На позначці 20-25 років ти працюєш найкраще, і далі поступово починаєш спускатись. Тобто загальна ідея – ти починаєш творити і відчутно контрибьютити своїй галузі, коли маєш близько 10 000 годин стажу.
Але якщо потрапити у нову для себе галузь, щоб створити щось нове, спершу потрібно отримати базове знання. Щоб почати виконувати музичні твори, маєш вивчити ноти і правильні рухи. Ми досліджуємо чужу музику, а потім вчимось перекомбіновувати її у свою.
Адже неможливо думати «поза коробкою», якщо не уявляєш, як виглядає коробка.
Саме так. Але ще ми знаємо, що чим більше ти працюєш певним чином, то менш креативним ти стаєш у цій галузі. Якщо ви влаштовуєтесь на нову роботу, перші три місяці бачите дуже багато речей, які можна покращити. А потім – не бачите. Це стає звичкою, і наш мозок сприймає цей стан речей як нормальний.
Чи можна щось робити, щоб залишати сприйняття свіжим, як у перші три місяці?
Звісно. Коли ви вивчаєте теорії креативності, починаєте розуміти, як це працює. Отже, можете контролювати цей процес. Тут теж є вплив біології. Ми знаємо, як мозок організує знання – є близькі і віддалені асоціації. Але ще ми знаємо, що існує система, яка контролює потік інформації і визначає, яка є релевантною прямо зараз. Якби я зараз показав вам картинку із обʼєктом, який викликав би у вас асоціацію, не повʼязану із темою нашої розмови, ваш мозок активував би її, але і швидко пригасив.
Це означає: що більше ви працюєте у певний спосіб, то швидше ваш мозок приглушуватиме інші способи побачити ситуацію. А отже: що довше ви працюєте над проблемою, то складніше вирішити її іншим шляхом.
Які найбільші нерозуміння щодо креативності можуть завадити розвинути цю навичку?
Коли створюєш щось, це завжди щось нове. А це означає, що воно, можливо, не працює. Креативність завжди йде поруч із невизначеністю і ризиком. Мозку це не подобається. Ця пастка називається «упередженням щодо креативності». Навіть якщо лідери компанії кажуть: «Ми маємо бути творчими та інноваційними», коли їхні підлеглі вигадують шалені ідеї і приходить час вибрати одну, є тенденція не обирати ризиковані ідеї.
Проста і найкраща порада: що частіше ти креативиш, то кращим у цьому стаєш.
Коли ми проводимо тренування з креативності, завжди показуємо екстремум – як далеко ти можеш зайти. Це приносить багато хаосу. Люди починають тривожитись – не розуміють, що відбувається, їм потрібні правила. Цьому треба і можна вчитись. Але це перешкода на шляху до креативності: деяким людям складно дається творчий процес через непередбачуваність, яку він несе.
McKinsey публікували статтю про те, що креативність корелюється із фінансовими успіхами компанії та загалом асоціюється із кращим перформансом. Це дійсно так?
Так, креативність надзвичайно важлива для компаній, але водночас я мав проблеми із тим, щоб виміряти ефект від неї у грошах. Наприклад, я робив дослідження із великою датською страховою компанією. Ми працювали із цілим департаментом: поміряли рівні креативності, провели із ними шеститижневий курс з творчості і заміряли рівні знову. Вони зросли на 71%. Це було надзвичайно. 10 років люди виконували задачі певним чином, аж раптом ми даємо їм спосіб побачити їхню роботу в іншому світлі.
Топменеджмент розмірковував над тим, щоб усі відділи пройшли таке тренування. СЕО запитав у нас: скільки вони зможуть заробити, якщо ми зробимо креативнішими всіх його підлеглих? Це надзвичайно важко порахувати, і вони відмовились від цієї ідеї.
А як порахувати і виміряти рівні креативності?
Кількома різними тестами. Саму креативність виміряти неможливо, проте можна виміряти здібності, важливі для неї. Наприклад, можливість винаходити нові ідеї, деякі характеристики особистості. Існують способи виміряти, наскільки добре ваш мозок комбінує різні типи знань та інформації.
У 2013-му ми публікували дослідження, для якого проводили тест на 200 студентах з університетів Швеції та Канади. Ми провели для них шеститижневий курс, багатьма різними методами заміряли наукові показники та проводили різноманітні інтервʼю і зрештою зафіксували зростання рівнів креативності на 27,5%.
Я бачила на вашому сайті ще дводенний курс. Невже можна навчитись креативності за цей час?
Так, саме цей курс я читатиму для українців на програмі «Креативне підприємництво» на Promprylad. У нас є тренування різної тривалості, проте перший крок завжди – дати знання про те, що таке креативність, як працює мозок, як побачити упередження мозку щодо креативності і навчитись їх долати. Також це про те, як розуміти креативний процес, як організувати себе під час творення, які стопори можуть виникати під час створення чогось. Також це про різні інструменти креативності і методи їхнього використання.
Візьмемо процес, коли ти «застрягаєш» у процесі створення чогось. Нам відомо, що що більше ти працюєш над чимось, то сильніше застрягаєш. Це відбувається через те, що мозок накопичує так зване когнітивне гальмування. Ми «приглушуємо» інші способи дивитись на проблему. Фото Ілюстрація Shutterstock / Анна Наконечна
Практика. Як прокачати креативність
Отже, креативність має сильну біологічну базу. Як використовувати це знання, аби стати креативнішими?
Візьмемо процес, коли ти «застрягаєш» у процесі створення чогось. Що більше ти працюєш над чимось, то сильніше «застрягаєш». Це відбувається через те, що мозок накопичує так зване когнітивне гальмування. Ми «приглушуємо» інші способи дивитись на проблему.
Водночас нам відомо, що найнижчі рівні когнітивного гальмування людина має перед тим, як засинає, і щойно прокинувшись. Висновок – можна використовувати сон як один із інструментів креативного процесу.
Якщо відчуваєш, що застряг, можеш дозволити розуму трошки поблукати. Цього можна досягти, виконуючи активність, яка займає мозок, але не занадто сильно. Це допомагає бачити різні рішення. Наприклад, мало не не найкращі ідеї зʼявляються, коли миєш посуд, гуляєш, бігаєш або приймаєш душ.
Для магістерської дисертації я робив сканування мозку професійних музикантів під час імпровізації. Ми побачили: стан їхнього мозку під час креативного процесу був таким самим, як під час засинання, тобто у момент, коли ти абсолютно розслаблений і твій розум блукає.
А які ще інструменти підвищення креативності ви вважаєте найбільш ефективними?
Гадаю, що той спосіб, який я описав – найкращий. Проте існують ще інструменти, що вчать думати по-різному. Мій улюблений із цієї категорії – пробувати вигадати не найкращий спосіб вирішити проблему, а найгірший. Спеціально винаходити погані ідеї. Це дуже ефективно.
Які з практик можна впровадити на рівні компанії, щоб підвищити організаційну креативність?
Допомагає мати спільну мову щодо креативності. Що більше ти знаєш, то про більшу кількість речей можеш говорити з колегами. Ви можете сказати, наприклад «Я «застряг», мені потрібно більше інформації». Деякі наші студенти навіть говорять про те, що їм складно працювати із тими, хто не проходив курс, бо вони не розуміють термінології креативного процесу.
Яка роль лідера у цьому?
Якщо звузити відповідь до однієї найважливішої поради – побудуйте спільноту, у якій помилки і провали – це окєй. Бо якщо ти працюєш креативно, у тебе будуть провали. Їх буде багато. І їх треба відзначати, а лідери зазвичай відзначають і дають бонуси виключно за хороші ідеї, що спрацьовують. Отже, співробітники можуть боятись випробовувати нові речі які, можливо, не спрацюють.
Які ще речі вбивають креативність?
Дефіцит часу. Творчість потребує часу, і якщо на вас тиснуть таймінг і дедлайни, складно побудувати якісний креативний процес. У таких умовах люди здебільшого ігнорують творчий шлях і вирішують проблему у перший спосіб, що спаде на думку.
Якби ви спробували звести свій досвід у креативності до однієї поради, якою б вона була?
Прийміть невизначеність і довіряйте своїм ідеям. Ми бачимо, наскільки часто люди бояться ділитись шаленими ідеями. У командній роботі може бути страшно або ніяково їх озвучити. Креативність – не про те, щоб отримати якийсь інструмент і різко стати творчим. Це процес, і тобі потрібно працювати з креативністю, ставати свідомим власної творчості, розуміти, коли саме до тебе приходять ідеї. І перший крок – почати вірити у свої ідеї. Це сигнал для мозку вигадувати їх частіше.
І ось проста, але, певно, найкраща порада: що частіше ти креативиш, то кращим у цьому стаєш.
