Європейський Союз все ще обговорює потенційну конфіскацію заморожених активів, що належать Центральному банку Росії, але остаточного висновку ще не зроблено. Які причини небажання ЄС діяти щодо знерухомлених коштів Росії? Ось три моменти, які окреслила спеціаліст з міжнародного права Анна Власюк з Інституту KSE.
20 березня Європейська рада оприлюднила підсумковий документ саміту, який дехто поспішно витлумачив як відмову ЄС від ідеї конфіскувати заморожені активи російського Центробанку.
Насправді документ лише повторює поточну позицію, особливо щодо механізму надзвичайного прискорення надходжень (ERA): остаточне рішення ще не прийнято, а активи продовжують бути замороженими, доки Росія не припинить свою агресію проти України та не відшкодує завдані збитки.
«Відповідно до законодавства ЄС, активи Росії повинні залишатися замороженими, доки вона не припинить свою агресивну війну проти України та не відшкодує збитки, завдані цим конфліктом», – йдеться в документі.
Чому ЄС не бажає привласнювати російські активи?
Юридичні перешкоди
Правова база ЄС наразі не має прямого механізму конфіскації активів. Натомість міжнародне право пропонує життєздатну альтернативу – доктрину контрзаходів, викладену в проекті статей про відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння, сформульованому Комісією міжнародного права ООН.
Ця доктрина надає державам право самостійно вживати заходів у відповідь на серйозні порушення міжнародного права. Навіть якщо такі заходи технічно перевищують стандартні норми, вони все одно можуть вважатися законними як контрзаходи. Отже, аргументи щодо передбачуваного порушення суверенних імунітетів чи прав власності Росії не є остаточними.
На відміну від національних правових систем, у міжнародному праві відсутній централізований орган правозастосування. У цій горизонтальній структурі всі держави формально рівні, а контрзаходи визнаються формою «самопомочі», яка не потребує схвалення ООН чи міжнародних судів.
Притягнення до відповідальності
Питання про те, хто саме має приймати рішення про конфіскацію російських активів, залишається невирішеним.
Формально цими повноваженнями може володіти ЄС, оскільки його активи заморожені в рамках його санкційної політики. Однак, якщо окремі держави-члени вирішать діяти на основі міжнародного права та доктрини контрзаходів, це буде розглядатися не як санкція, а як законна відповідь на агресію.
Скоординована конфіскація за участю ключових зацікавлених сторін, таких як G7 або країни-члени ЄС, була б найбільш ефективною. Однак зовнішній тиск ускладнює досягнення консенсусу.
Згідно з повідомленнями, Саудівська Аравія та Китай попередили європейські столиці про потенційне вилучення резервів з державних облігацій у разі арешту активів Росії, як повідомляє Politico. Хоча загроза виглядає сумнівною (рішення щодо запасів зазвичай керуються економічною причиною, а не політичними мотивами), вона викликала занепокоєння.
Бельгія проявила особливу чутливість до цього питання, прем’єр-міністр порівняв конфіскацію з «актом війни». Це пов’язано з тим, що значна частина заморожених активів зберігається в Euroclear, центральному депозитарії цінних паперів Бельгії.
Гіпотетично Росія могла б оскаржити конфіскацію в міжнародному арбітражі, посилаючись на угоду про захист інвестицій з Бельгійсько-Люксембурзьким економічним союзом. Проте резерви ЦБ РФ навряд чи відповідають критеріям «інвестиції».
Якби Росія щиро вірила, що зможе перемогти, вона б уже порушила судовий процес після рішення ЄС використати доходи від активів на користь України. Зрештою, воно засудило законність цієї дії.
Американський вплив
Напружені відносини між ЄС та адміністрацією президента США Дональда Трампа посилюють критику навколо ідеї арешту російських активів.
Незважаючи на це, ЄС продовжує шукати фінансові ресурси для допомоги Україні. Варто відзначити нещодавнє голосування у французькому парламенті, яке ухвалило резолюцію про підтримку конфіскації заморожених російських активів. Хоча документ не має юридичної ваги, він означає поступову зміну позиції Франції, країни, яка раніше виступала проти таких дій.
Відсутність координації зі США зменшує узгодженість міжнародної реакції. Закон про РЕПО , ухвалений Конгресом США у 2024 році, передбачав синхронізацію зусиль країн із резервними валютами для захоплення російських активів.
Однак підтримка Вашингтона тепер виглядає непевною. Хоча частка заморожених російських активів у США є мінімальною, критики попереджають, що односторонні дії ЄС можуть призвести до валютного зіткнення між євро та доларом, що потенційно може підірвати довіру третіх сторін до європейської валюти.
Прийняття рішень в ЄС зазвичай триває довго і ґрунтується на консенсусі, навіть за наявності встановленої правової бази. Хоча офіційне рішення щодо конфіскації заморожених російських активів ще не прийнято, поточні дискусії та зміни в політичному ставленні свідчать про те, що Європа поступово просувається до більш рішучих заходів.
Розмова вже перейшла від теорії до практики, що досить показово.
